в тексте ярко выражена проблема о воспитании детей. я думаю, что мать должна была объяснить своему ребенку, как надо вести себя в общественных местах. я понимаю, что мать защищала своего сына, даже если он неправильно себя повел. с какой-то стороны это правильно, защищать. но не в этом случае. хорошая мать не станет заступаться за своего сына, если он не прав на глазах своего сына. сейчас я объясню почему. дело в том, что если сын часто видит, как мама его защищает, то в следующий раз он поступит так же. в надежде на то, что мамочка его снова поддержит. основа воспитания закладывается в маленьком возрасте. родители должны объяснить этикет правильно повидения.
часто, дети в таком возрасте, как маленький герой рассказа показывают свой глупый характер. а многие родители, лишь бы их ребенок был всем доволен преподносят им все, что захотят дети. к тому же в этом рассказе были трудные времена.
Я люблю прекрасне у природі, архітектурі, літературі. Особливо люблю природу, яка весною оживає, наповнює довкілля різнобарв’ям, голосами птахів, які повернулися після зими до нас, перезимували зиму і тепер щебечуть, не втихаючи, бо раді теплу і сонцю, зелені і птахам, бо скінчилося їхнє голодування.
Кучеряві діброви, смарагдові левади й змолоділі поля мліють від радісних симфоній і веселих барв великого свята природи.
А он густий верболіз поміж плакучих верб, які замріяно полощуть у тихих плесах вод довгі, віти. Там вдень і вночі не втихають закохані соловейки. В сплетінні гілля тривожно голосять одинокі зозулі, мирно воркують лагідні горлиці. На тоненькій галузці розлого осокора легенько гойдається ремезова колисочка. Природа квітне, співає.
Там далі стіною розрослася рогоза, із-за її темно-зелених стіжків тихо випливає щаслива качина сім’я. неповороткий сазан – батько виринув з обжитого місця і вимальовує широкі кола на водяній гладі.
Над землею метушаться легкокрилі ластівки. Вони протають і над водою, плавно торкаються водяного дзеркала – і вже за мить їхніх довгих дзьобах тріпочеться срібляста верховодка.
А тут і бджола гуде над вербою, збираючи мед з розквітлих китиць.
Вся природа ніби барвистий вінок. Весна в розквіті
в тексте ярко выражена проблема о воспитании детей. я думаю, что мать должна была объяснить своему ребенку, как надо вести себя в общественных местах. я понимаю, что мать защищала своего сына, даже если он неправильно себя повел. с какой-то стороны это правильно, защищать. но не в этом случае. хорошая мать не станет заступаться за своего сына, если он не прав на глазах своего сына. сейчас я объясню почему. дело в том, что если сын часто видит, как мама его защищает, то в следующий раз он поступит так же. в надежде на то, что мамочка его снова поддержит. основа воспитания закладывается в маленьком возрасте. родители должны объяснить этикет правильно повидения.
часто, дети в таком возрасте, как маленький герой рассказа показывают свой глупый характер. а многие родители, лишь бы их ребенок был всем доволен преподносят им все, что захотят дети. к тому же в этом рассказе были трудные времена.
в итоге, мать отдала ему все, а сын ничего!
Я люблю прекрасне у природі, архітектурі, літературі. Особливо люблю природу, яка весною оживає, наповнює довкілля різнобарв’ям, голосами птахів, які повернулися після зими до нас, перезимували зиму і тепер щебечуть, не втихаючи, бо раді теплу і сонцю, зелені і птахам, бо скінчилося їхнє голодування.
Кучеряві діброви, смарагдові левади й змолоділі поля мліють від радісних симфоній і веселих барв великого свята природи.
А он густий верболіз поміж плакучих верб, які замріяно полощуть у тихих плесах вод довгі, віти. Там вдень і вночі не втихають закохані соловейки. В сплетінні гілля тривожно голосять одинокі зозулі, мирно воркують лагідні горлиці. На тоненькій галузці розлого осокора легенько гойдається ремезова колисочка. Природа квітне, співає.
Там далі стіною розрослася рогоза, із-за її темно-зелених стіжків тихо випливає щаслива качина сім’я. неповороткий сазан – батько виринув з обжитого місця і вимальовує широкі кола на водяній гладі.
Над землею метушаться легкокрилі ластівки. Вони протають і над водою, плавно торкаються водяного дзеркала – і вже за мить їхніх довгих дзьобах тріпочеться срібляста верховодка.
А тут і бджола гуде над вербою, збираючи мед з розквітлих китиць.
Вся природа ніби барвистий вінок. Весна в розквіті