Полный разбор предложения:приближались приближалась осень приближались сырые осенние ночи с дождем и ветром без Луны и звезд приближались волчьи ночи и я ждал когда волки живущий в нашем лесу соберутся в осеннюю стою
1. Полосы солнечных отблесков от волн, поднятых веслами (п), мерно бежали по берегам, поднимаясь от воды и потухая к вершинам деревьев (д). 2. Заржавленные пароходы приходили из разных стран и дремали у деревянных пристаней, тихонько посапывая паром (д). 3. Загулявшие матросы рассаживались на ступеньках дома и слушали, всхлипывая (д). 4. Застучал медный стержень рукомойника, висевшего в коридоре (п), заплескалась вода, и человек, умываясь (д), запел вполголоса. 5. Пошел неожиданный, запоздалый снежок. Ветер сдувал его с мостовых, обнажая каменные (д), избитые подковами белые плиты (п). 6.Человек, скользя (д), бросился по крутому скату оврага, уходившему, должно быть, к реке (п). 7. Краны пели на разные голоса... Некоторые, наскучив молчанием (д), как только их трогали, начинали фыркать, стрелять и брызгать на обои, изображавшие сломанную арфу на фоне воздушных облаков (п). 8. Мальчик осторожно поднимался на террасу и, прижав лоб к холодному стеклу дверей (д), долго, до ломоты в костях, рассматривал старинные портреты, висевшие в залах (п). 9. Багровый свет уже загорался в окнах дворцов и падал вниз, в темноту, вырывая из нее то полосатую будку часового, то бронзовый памятник полководцу, седой от снежной пыли, то капитель колонны (д), украшенную замерзшими листьями аканта (п). 10. Живость впечатления была так велика, что, глядя на портрет Пушкина (д), как будто слышишь давно знакомый голос поэта, обращенный к нам (п), его далеким потомкам.
Ще кілька років тому я сказав би: добре, що я не знаю війни… На жаль, тепер і мешканці моєї країни знають, що таке війна. Більшість українців не бачили її на власні очі, але добре знають, що вона десь близько причаїлася на рідній землі.
Раніше, зі сторінок старих книжок, війна видавалася мені чимось фантастичним. У голові моїй існувала лише давно минула Велика Вітчизняна, вона ж Друга світова війна, а вона була ж так далеко! Начебто це страшна, але героїчна вистава. Я знав, що навіть зараз у світі точиться багато малих війн, але вони видавалися мені ще подальшими від реального життя. Десь там в Африці..
Звичайно, я знав і тоді, що війна – це явище погане, просто препогане навіть. «Це коли за інтереси інших гинуть зовсім невинні люди» - писав про неї Вінстон Черчіль, один з переможців Другої світової. Але війна здавалася мені також дещо привабливою. На війні ж можна перемогти ворога, когось врятувати та стати героєм! А це романтика…
Тепер я досить вже почув від людей, побачив в Інтернеті та з екранів телевізора, щоб стверджувати – людська війна просто є потворним явищем. А героїчні вчинки та виховання сили духу на війні – це просто необхідність, щоб вижити у сурових воєнних умовах. Я тепер так вважаю. Та не один я серед моїх товаришів!
Твір на тему “Війна”
Ще кілька років тому я сказав би: добре, що я не знаю війни… На жаль, тепер і мешканці моєї країни знають, що таке війна. Більшість українців не бачили її на власні очі, але добре знають, що вона десь близько причаїлася на рідній землі.
Раніше, зі сторінок старих книжок, війна видавалася мені чимось фантастичним. У голові моїй існувала лише давно минула Велика Вітчизняна, вона ж Друга світова війна, а вона була ж так далеко! Начебто це страшна, але героїчна вистава. Я знав, що навіть зараз у світі точиться багато малих війн, але вони видавалися мені ще подальшими від реального життя. Десь там в Африці..
Звичайно, я знав і тоді, що війна – це явище погане, просто препогане навіть. «Це коли за інтереси інших гинуть зовсім невинні люди» - писав про неї Вінстон Черчіль, один з переможців Другої світової. Але війна здавалася мені також дещо привабливою. На війні ж можна перемогти ворога, когось врятувати та стати героєм! А це романтика…
Тепер я досить вже почув від людей, побачив в Інтернеті та з екранів телевізора, щоб стверджувати – людська війна просто є потворним явищем. А героїчні вчинки та виховання сили духу на війні – це просто необхідність, щоб вижити у сурових воєнних умовах. Я тепер так вважаю. Та не один я серед моїх товаришів!