Люди часто вчиняють насилля. Часто, вони навіть не помічають цього. В світі,нажаль, дуже багато насилля. Кожного дня люди знущаються з когось, ображають і просто чинять негарні речі. Але що стало б світом якби все насилля зникло, неначе його й не було? На мою думку було б чудово. Люди стали б більше довіряти один одному, можна було б попросити когось про до не боячись про те,що ти можеж бути обманутим. В людей було б більше позитивних емоцій. Всі були б більш рівними. Сильніші не знущались над слабшими, а навпаки допомагали їм. Нажаль люди зараз не часто довіряють один одному через те, що ця людина може бути скривджена. Тому, іноді людина почувається самотньою в суспільстві де тисячі або навіть мільйони таких само як вона людей.
Я вважаю, і мабуть будь-хто зі мною буде згоден, що світ без насилля це чудово. Всі люди були більш рівними, щасливими та добрішими один до одного
Люди часто вчиняють насилля. Часто, вони навіть не помічають цього. В світі,нажаль, дуже багато насилля. Кожного дня люди знущаються з когось, ображають і просто чинять негарні речі. Але що стало б світом якби все насилля зникло, неначе його й не було? На мою думку було б чудово. Люди стали б більше довіряти один одному, можна було б попросити когось про до не боячись про те,що ти можеж бути обманутим. В людей було б більше позитивних емоцій. Всі були б більш рівними. Сильніші не знущались над слабшими, а навпаки допомагали їм. Нажаль люди зараз не часто довіряють один одному через те, що ця людина може бути скривджена. Тому, іноді людина почувається самотньою в суспільстві де тисячі або навіть мільйони таких само як вона людей.
Я вважаю, і мабуть будь-хто зі мною буде згоден, що світ без насилля це чудово. Всі люди були більш рівними, щасливими та добрішими один до одного
"Посмотрела спектакль "Пейзаж" по одноименному
произведению Гарольда Пинтера! За один час прожила вместе с актерами целую
жизнь двух одиноких людей. Такая знакомая и такая трудная тема одиночества
вдвоём была потрясающе раскрыта в этой постановке режиссера Ии Воробьевой.
Все в спектакле органично - и декорации, и мизансцены, и
монологи актеров. Главные герои женщина Бет и мужчина Дафф живут
счастливой жизнью, а в настоящем они словно два одиноких сумасшедших, которые
слышат только себя и уже не реагировать друг на друга. И потому их
монологи леденят душу и, наверное, приглашают задуматься о том, как не
допустить одиночества вдвоем.
Почему спектакль называется "Пейзаж"? Наверное,
потому, что герои ищут свою связь с природой, не имея связи друг с другом. Бет
вспоминает о море, а Дафф о прогулке в парке. Вся сцена засыпана песком,
который символизирует ветхость и быстротечность, перетекая в руках героев,
словно это их потерянные чувства.
В конце спектакля страсти накаляются, и разъяренный Дафф
убивает Бет, когда она говорит: "Это и есть настоящая любовь!" и
умирает сам. Вот здесь мне стало реально страшно! А это говорит о том, что актеры
честно сыграли!"