1. Каждый пишет, как(с.) он слышит, каждый слышит, как(с.) он дышит.
Как(с.) он дышит, так и(с.) пишет, не стараясь угодить.
2.Я надеялся понять - (что понять?) как(с.с., обстоятельство) умеют эти руки эти звуки извлекать из какой-то деревяшки, из каких-то грубых жил, из какой-то там фантазии, которой(с.с., дополнение) он служил.
3. Жаль, что(с.) молодость мелькнула, жаль, что(с.) старость коротка.
4. Призадуматься и(с.) присмотреться, поразмыслить, покуда(с.) живой, (поразмыслить о чем?) что(с.с., подлежащее) там кроется в сумерках сердца, в самой черной его кладовой.
Чарівниця осінь усе змінює на свій лад. Ось зелені листочки стали жовтими. А то й зовсім червоними. Як тільки пролетить вітерець, листя вкриває землю, кружляючи в осінньому танці.
Хоч восени багато птахів летять в теплі краї, високо в небі прощально махають крильми. Звеселяють нас горобчики, з лісів спішать синички, щоб люди себе знову змогли відчути помічниками пернатих друзів.
У садах наливаються соком пізні яблука на щедрий врожай. На поля виходять щасливі трударі, вони радіють цій порі.
По золотих деревах скачуть прудкі жовтогарячі білочки. Вони не мають часу сумувати: грибів, горішків вдосталь, щоб зробити зимові запаси.
Чарівниця осінь золотою палітрою навіює надію, бо потім знову настане весна.
1. Каждый пишет, как(с.) он слышит, каждый слышит, как(с.) он дышит.
Как(с.) он дышит, так и(с.) пишет, не стараясь угодить.
2.Я надеялся понять - (что понять?) как(с.с., обстоятельство) умеют эти руки эти звуки извлекать из какой-то деревяшки, из каких-то грубых жил, из какой-то там фантазии, которой(с.с., дополнение) он служил.
3. Жаль, что(с.) молодость мелькнула, жаль, что(с.) старость коротка.
4. Призадуматься и(с.) присмотреться, поразмыслить, покуда(с.) живой, (поразмыслить о чем?) что(с.с., подлежащее) там кроется в сумерках сердца, в самой черной его кладовой.
Чарівниця осінь усе змінює на свій лад. Ось зелені листочки стали жовтими. А то й зовсім червоними. Як тільки пролетить вітерець, листя вкриває землю, кружляючи в осінньому танці.
Хоч восени багато птахів летять в теплі краї, високо в небі прощально махають крильми. Звеселяють нас горобчики, з лісів спішать синички, щоб люди себе знову змогли відчути помічниками пернатих друзів.
У садах наливаються соком пізні яблука на щедрий врожай. На поля виходять щасливі трударі, вони радіють цій порі.
По золотих деревах скачуть прудкі жовтогарячі білочки. Вони не мають часу сумувати: грибів, горішків вдосталь, щоб зробити зимові запаси.
Чарівниця осінь золотою палітрою навіює надію, бо потім знову настане весна.