в каком словосочетании имя прилагательное употреблено в форме единственного числа женского рода творительного падежа​

1)-3

2)-2,4,5

3)-3

4)Жизнь в городе, сонная и однообразная, пошла своей колеей.

                                  . _ . _ . _ . _ . _ . _ . _. _. _

От Невского проспекта, ведёт к бывшему Михайловскому дворцу, то

                                                                                                                     _ . _

есть к Русскому музею короткая и широкая улица.

_ . _ . _ . _ . _ . _ . _ . _ . _ . _ . _ . _. _ . _ . _ . _. _ . _ . _

Получив от Володина бланки с сотнями различных букв, выстроившихся в строчки, испытатели, вооружившись карандашами, стали ждать сигнала врача.

Я смог поехать на вокзал только вечером, после работы.

                                                                             _ . _ . _ . _ . _ . _

Рассказывая о так любимых мною соловьях, не могу не вспомнить об удивительном случае, происшедшем весной.

Леса, несмотря на тропический зной, не отличались пышностью.

Все ребята нашего класса, кроме Димки Иванова, пошли после уроков на стадион.

Надо было звать Плотникова, местного доктора, и теперь вся

                                                                    . _ . _ . _ . _. _ . _ .

надежда только на его мастерство и опыт. .

Облачённый в новый мундир, он выглядел несколько комично.

Не глядя на смеющихся людей, он направился к мосту.

5)Две-три минуты он не шевелился, пережидая беззвучные

. _ . _ . _ . _ . _ . _ . _. _ . _ . _ . _ .    _ . _ . _ . _ . _ . _ . _ . _ . _

аплодисменты зала затем качнулся уронив руки сделал шаг-другой  

_ . _ . _ . _ . _ . _ . _  _ . _ .   . _ . _ . _ . _ . _ - - - - - - - - -

к балкону и медленно отворил дверь, впуская внутрь тугое дыхание

 _ . _ . _ . _     - - - - - -    _ . _ . _ . _ . _ . _ . _ . _ . _ . _ . _ .

ночного залива.              

 _ . _ . _ . _ . _ . _ .

Предложение повествовательное, невосклицательное, простое, двусоставное, распространенное, полное, осложнено однородными сказуемыми и тремя обособленными обстоятельствами, выраженными деепричастными оборотами.

як відомо з тексту роману дж. свіфта «мандри гуллівера», головний герой, гуллівер, потрапив у ліліпутію.

жителі цієї країни, ліліпути, досить дивні. вони у дванадцять разів менші за гуллівера, але їм вдалося його зв’язати. звичайно, герой міг вирватися з цієї не­волі, адже він був сильним, але скорився, бо ліліпути-таки завдавали йому болю. гуллівер дозволяв робити з собою що завгодно, покірно сприймав усі вчинки лілі­путів, бо вважав нетактовним порушувати закони гостинності. незважаючи на те, що людина-гора, як ліліпути назвали гуллівера, сприймав усі умови угоди, навіть якщо вони були принизливими для нього, він не був вільною людиною.

гуллівер погоджується жити на прив’язі, дозволяє обшукувати кишені, схиля­ється перед імператором і починає говорити з ним улесливо й запопадливо. слід сказати, що героя не тривожить ганебність його становища, і складається вражен­ня, що в нього немає жодних нарікань на свою долю.

дивно, але велетень став маріонеткою у ліліпутів! мабуть, атмосфера під­лабузництва вплинула і на гуллівера, і він теж пристосовується до певних умов життя.

але стався один випадок, який змінив ставлення гуллівера до ліліпутів. геро­єві загрожувало страшне покарання з боку імператора ліліпутів: гуллівера мали осліпити. на думку ліліпутів, очі гулліверові зовсім не потрібні, «адже можна ди­витися на світ очима міністрів». тобто мета ліліпутів — нівелювати його як осо­бистість, зробити з нього покірного слугу. цей факт змусив його переглянути свої погляди, у гуллівера прокидається людська гідність, що породжує рішучість, здатність до активних дій. він тікає до блефуска. а за кілька місяців повертаєть­ся до ії.

я подумала про те, що жителі фантастичної країни ліліпутії надто маленькі. вони дуже метушливі, нагадують чимось комах, але живуть за людськими закона­ми, розв’язують людські проблеми, дрібні й нікчемні вони у ліліпутів, яких поло­нили улесливість, підлабузництво, ницість, підступність. їхнє королівство лише на перший погляд здається нормальним, а насправді ним править ницість і зло. зро­бивши своїх героїв маленькими, свіфт не хотів образити людей низьких на зріст. страшним є не маленький зріст, а маленька душа, не здатна на благородство.

тому слід завжди пам’ятати, що ніколи, ні за яких обставин не треба забувати про людську гідність, яка не дозволить плазувати ні перед ким.

источник: як не перетворитися на ліліпута? - твори | зно