Глибока філософія прихована у словах В. Джеймса: «Суспільство деградує, якщо не отримує імпульсів від окремих особистостей; особистість деградує, якщо не отримує співчуття від усього суспільства». Я думаю, однією із таких особистостей, яка підштовхнула суспільство до активних дій у боротьбі за волю, свободу народу був і залишається Т. Шевченко.
Не кожного члена суспільства можна назвати громадянином, а лише людину у з активною життєвою позицією. Вона докладає максимум зусиль, щоб жилося краще усім.
Ідея утвердження активної громадянської позиції людини-патріота стала провідною у вірші «Минають дні, минають ночі…» Ліричний герой роздумує над швидкоплинністю життя. День за днем воно наближає людину до вічності. Але сидіти і чекати свого кінця — це є не лише ганебним для людини. Це злочин проти суспільства. І Шевченкові слова звертання до долі більше нагадають молитву:
Не дай спати ходячому,
Серцем замирати
І гнилою колодою
По світу валятись.
Лише істинний гуманіст здатен прожити власне життя для людей, захищаючи їхні інтереси. Саме любов є найбільшою рушійною силою.
А дай жити, серцем жити
І людей любити…
На час написання вірша поет уже мав гіркий досвід стосунків із владою. Він розумів, що царизм докладає всіх зусиль, щоб зберегти єдину і неподільну Російську імперію та самодержавство. Свої переживання він озвучує устами ліричного героя:
Страшно впасти у кайдани,
Умирать в неволі…
Але він, істинний громадянин, найбільше боїться померти, не залишивши по собі жодного сліду. Для нього інтереси народу і рідного краю є надто дорогими.
А ще гірше — спати, спати,
І спати на волі —
І заснути навік-віки,
І сліду не кинуть
Ніякого…
Цей вірш не втратив своєї актуальності. І я впевнена, що ніколи не втратить. Держава буде існувати доти, доки будуть жити люди, готові служити їй вірою і правдою, захищати її інтереси, а отже, захищати людей. Особисто я не хочу «гнилою колодою по світу валятись». І я вірю, що, коли виросту, то служитиму людям і любитиму їх.
1. Предложение повествовательное, невосклицательное, простое, распространенное, двусоставное, полное, осложнено однородными подлежащими.
Подлежащие: цветы, травы выражены сущ.
Сказуемое покрывают выражено глаг.
Дополнение холм выражено сущ.
Определение зеленый выражено прил.
2. Предложение повествовательное, невосклицательное, простое, распространенное, двусоставное, полное, осложненное однородными сказуемыми.
Подлежащее туман выражено сущ.
Сказуемые - разливается, застилает
Определение тонкий выражено прил.
Обстоятельство (как?) молоком выражено сущ.
Обстоятельство - в воздухе выражено сочетанием сущ. с предлогом
Дополнение леса выражено сущ.
Глибока філософія прихована у словах В. Джеймса: «Суспільство деградує, якщо не отримує імпульсів від окремих особистостей; особистість деградує, якщо не отримує співчуття від усього суспільства». Я думаю, однією із таких особистостей, яка підштовхнула суспільство до активних дій у боротьбі за волю, свободу народу був і залишається Т. Шевченко.
Не кожного члена суспільства можна назвати громадянином, а лише людину у з активною життєвою позицією. Вона докладає максимум зусиль, щоб жилося краще усім.
Ідея утвердження активної громадянської позиції людини-патріота стала провідною у вірші «Минають дні, минають ночі…» Ліричний герой роздумує над швидкоплинністю життя. День за днем воно наближає людину до вічності. Але сидіти і чекати свого кінця — це є не лише ганебним для людини. Це злочин проти суспільства. І Шевченкові слова звертання до долі більше нагадають молитву:
Не дай спати ходячому,
Серцем замирати
І гнилою колодою
По світу валятись.
Лише істинний гуманіст здатен прожити власне життя для людей, захищаючи їхні інтереси. Саме любов є найбільшою рушійною силою.
А дай жити, серцем жити
І людей любити…
На час написання вірша поет уже мав гіркий досвід стосунків із владою. Він розумів, що царизм докладає всіх зусиль, щоб зберегти єдину і неподільну Російську імперію та самодержавство. Свої переживання він озвучує устами ліричного героя:
Страшно впасти у кайдани,
Умирать в неволі…
Але він, істинний громадянин, найбільше боїться померти, не залишивши по собі жодного сліду. Для нього інтереси народу і рідного краю є надто дорогими.
А ще гірше — спати, спати,
І спати на волі —
І заснути навік-віки,
І сліду не кинуть
Ніякого…
Цей вірш не втратив своєї актуальності. І я впевнена, що ніколи не втратить. Держава буде існувати доти, доки будуть жити люди, готові служити їй вірою і правдою, захищати її інтереси, а отже, захищати людей. Особисто я не хочу «гнилою колодою по світу валятись». І я вірю, що, коли виросту, то служитиму людям і любитиму їх.