1)Місія Шевченка; 2)Філософські роздуми у віршах ( «мені однаково чи буду...»; «думи мої думи» ; « ой три шляхи широкі ...» 3)мрії Шевченка Только это, хеелп
Ліричний герой новели — надломлений інтелектуал-митець, який втомився від незліченних «треба» і нескінченні «мусиш», від болю й мерзенних вчинків людей, від жаху, бруду їхнього існування, виривається з лабетів «сього многоголового звіра», їдучи з міста в українське село. Прагнучи спокою й самотності, герой опиняється в майже повному безлюдді, наодинці з природою. Проте навіть там він не може відігнати спогадів про повішених, про розправи над людьми, що боролися за землю і волю; про це йому нагадують навіть клички вівчарок, викликаючи болісні асоціації.
Зустріч із селянином-трудівником, (кульмінація), розмова з яким викликає в митця і співчуття, і справедливе обурення, й гнів; пробуджує нове бажання до творчості й боротьби. Ліричний герой прощається з нивами і йде «між люди», в місто, служити своєю творчістю народові
Объяснение:
Хто ж він, цей простий селянин, що відіграв таку важливу роль у переломі психологічного стану головного героя? Це він, образно кажучи, покликав нашого героя, що гнітився тягарем спогадів трагічних подій часу революції, до нової діяльності.
Із коротких свідчень селянина видно, що цей простий чоловік досить політично розвинений. Він уже усвідомив, що голими руками землю взяти не можна. За участь у спробі здобути землю він відбув рік у тюрмі і тепер ще знаходиться під суворим наглядом станового. Його щиро обурює те, що між своїми людьми немає єдності, скрізь панують ворожнеча, зрада й продажність.
Отже, образ селянина має у новелі надзвичайно важливе і велике психологічне навантаження, бо в ньому, на мій погляд, сконцентровано образ простого українського народу заради якого, власне, і присвячува ли революційній діяльності своє життя передові інтелігенти-демократи.
Я ще не знаю, ким буду, коли виросту. У світі дуже багато різних професій, і кожна цікава по своєму.
Може, я буду борознити кораблем океани або полечу на інші планети. Або на рідній землі буду вирощувати небувалі врожаї пшениці, буду садити квітучі сади. А може, знайду б приборкати блискавку, змушу її служити людям. Або винайду ліки від найстрашніших хвороб. Або стану інженером і зроблю машину, яка замінить мам на кухнях.
Ким я хочу стати, ще не знаю, так як вчуся тільки в п'ятому класі. Але я точно знаю, що, коли виросту, буду працювати, щоб приносити користь людям. А для цього обов'язково треба добре вчитися в школі, отримати знання з різних предметів, які неодмінно стануть в нагоді мені в дорослому житті.
Ліричний герой новели — надломлений інтелектуал-митець, який втомився від незліченних «треба» і нескінченні «мусиш», від болю й мерзенних вчинків людей, від жаху, бруду їхнього існування, виривається з лабетів «сього многоголового звіра», їдучи з міста в українське село. Прагнучи спокою й самотності, герой опиняється в майже повному безлюдді, наодинці з природою. Проте навіть там він не може відігнати спогадів про повішених, про розправи над людьми, що боролися за землю і волю; про це йому нагадують навіть клички вівчарок, викликаючи болісні асоціації.
Зустріч із селянином-трудівником, (кульмінація), розмова з яким викликає в митця і співчуття, і справедливе обурення, й гнів; пробуджує нове бажання до творчості й боротьби. Ліричний герой прощається з нивами і йде «між люди», в місто, служити своєю творчістю народові
Объяснение:
Хто ж він, цей простий селянин, що відіграв таку важливу роль у переломі психологічного стану головного героя? Це він, образно кажучи, покликав нашого героя, що гнітився тягарем спогадів трагічних подій часу революції, до нової діяльності.
Із коротких свідчень селянина видно, що цей простий чоловік досить політично розвинений. Він уже усвідомив, що голими руками землю взяти не можна. За участь у спробі здобути землю він відбув рік у тюрмі і тепер ще знаходиться під суворим наглядом станового. Його щиро обурює те, що між своїми людьми немає єдності, скрізь панують ворожнеча, зрада й продажність.
Отже, образ селянина має у новелі надзвичайно важливе і велике психологічне навантаження, бо в ньому, на мій погляд, сконцентровано образ простого українського народу заради якого, власне, і присвячува ли революційній діяльності своє життя передові інтелігенти-демократи.
Я ще не знаю, ким буду, коли виросту. У світі дуже багато різних професій, і кожна цікава по своєму.
Може, я буду борознити кораблем океани або полечу на інші планети. Або на рідній землі буду вирощувати небувалі врожаї пшениці, буду садити квітучі сади. А може, знайду б приборкати блискавку, змушу її служити людям. Або винайду ліки від найстрашніших хвороб. Або стану інженером і зроблю машину, яка замінить мам на кухнях.
Ким я хочу стати, ще не знаю, так як вчуся тільки в п'ятому класі. Але я точно знаю, що, коли виросту, буду працювати, щоб приносити користь людям. А для цього обов'язково треба добре вчитися в школі, отримати знання з різних предметів, які неодмінно стануть в нагоді мені в дорослому житті.