1. «Був невеличкий і худий, волосся в нього стирчало на всі боки, як колючки в кактуса», – так авторка описує ...
А) механічного інструктора
Б) Клима
В) Сашка Смика
Г) потворне банькате створіння
2. Прізвисько Клима:
А) Бетховен №2
Б) Поганський Паганіні
В) Джура
Г) Скрипаль-невдаха
3. Улюблене заняття головного героя:
А) гра на скрипці
Б) живий футбол
В) плавання
Г) різьба по дереву
4. Дивовижні створіння у басейні були схожі на ...
А) жуків
Б) хробаків
В) пацюків
Г) жаб
5. Колір монстрів:
А) червоний
Б) коричневий
В) блакитний
Г) зелений
6. Досконале мистецтво космічних монстрів:
А) робити з людей монстрів
Б) гіпнозувати
В) перетворюватися на людей
Г) передавати думки на відстані
7. Улюблена страва потворних банькатих створінь:
А) муха під шубою
Б) жуки-рогачі, обмащені салом
В) консервовані метелики під майонезом
Г) морозиво із лелечків хробаків
8. Колір автомобіля:
А) білий
Б) жовтий
В) чорний
Г) блакитний
9. Марка автомобіля:
А) «Запорожець»
Б) «Бобик»
В) «Москвич»
Г) «Жигулі»
10. Ім’я бабусі Клима:
А) Серафима
Б) Світлана
В) Солоха
Г) Соломія
11. Пісня, яку найчастіше співаала бабуся:
А) «Несе Галя воду»
Б) «Розпрягайте, хлопці, коні»
В) «Ой чий то кінь стоїть, що сива гривонька»
Г) «Ой гия, гиля, гусоньки на став»
12. Те, що виявилося сильнішим за наймогутнішу зброю:
А) бабусині квіти
Б) протиотрута Соломії
В) антижаб
Г) комахи-бройлери

Объяснение:

В основі сюжету поеми Т. Шевченка «Катерина» лежить історія трагічного життя української дівчини, яка повірила словам спокусника, російського офіцера, а потім залишилася наодинці зі своїм новонародженим сином. Поема має реальне підґрунтя, адже в газетах середини XIX століття часто повідомлялося про самогубство кріпачок, зведених офіцерами та солдатами, які після закінчення строку служби поверталися додому, а дівчат з дітьми залишали напризволяще. Поетові хтось зауважив, що навряд чи Катерину з малим дитям батьки вигнали б з рідного дому. Але Т. Шевченко дуже добре знав життя українських селян і сам був свідком того, як виганяли з домівки доньок, що народжували байстрюків.

Знаючи становище та звичаї українських селян того часу, дуже важко виправдовувати чи засуджувати вчинок Катерининих батьків, бо тільки в наш час громадянські шлюби і народження позашлюбних дітей стали не винятком, а нормою. А ось у ХІХ столітті спокутувати такій гріх не могли навіть власним життям. Люди переслідували не тільки матерів, а й їхніх дітей і навіть онуків.

Кожна людина має право пишатися своїми пращурами, знати своє коріння, брати життя батьків та дідів за приклад. На жаль, байстрюки не мали такого права, та й можливості у них такої не було. Не могли вони отримати і батьківську підтримку у житті. Окрім того, велике значення для кожної української родини у ті часи мало добре ім’я кожного члена сім’ї.

Тому й батьки Катерини не витримали суспільного осуду і стали майже чужими для своєї рідної доньки. Вони змалку вчили Катерину шанувати себе і були дуже пригнічені горем, якого ніяк не могли очікувати. Але Катерина щиро закохалася у офіцера «як знало серденько». Вона вірила кожному слову свого коханого, вірила обіцянкам ніколи її не забути і повернутися до неї.

Катерині дуже важко було змиритися зі зрадою, бо на її рідній землі слова «совість», «честь» і «гідність» з давніх-давен були священими не стільки для жінок, скільки для чоловіків. Вже тоді українські дівчата не сиділи вдома, не чекали сватів. Вони ходили на гулянки, вільно спілкувалися з хлопцями і самі шукали собі пару. Але якщо хлопець обіцяв дівчині одружитися, то він особисто відповідав за стосунки і їхні наслідки, його слову можна було вірити. При цьому брехливим і розбещеним чоловікам не було ніякої віри і «слава» про таких людей йшла попереду них.

На мій погляд, у ситуації, в якій опинилася Катерина, винні усі однаково: і сама героїня поеми, яка не подумала про батьків і про себе, і офіцер, який збезчестив Катерину, і батьки дівчини, які не змогли зберегти свою доньку, і оточуючі, які не проявили ні краплі співчуття. А через помилки цих людей усе життя доведеться страждати й поневірятися одній-єдиній, зовсім невинній людині — синові Катерини Івасю.

Зараз дуже важко давати об’єктивну оцінку вчинкам героїв поеми Т. Шевченка «Катерина», які жили майже два століття тому. Але гуманне ставлення до оточуючих було, є і повинно завжди залишатися актуальною і найважливішою цінністю. А тому у смерті Катерини я насамперед засуджую батьків героїні та її односельців і саме їх вважаю винними у смерті дівчини.

1.Ростуть (або виростають) крила - Хто-небудь відчуває приплив сили, енергії, натхнення.

2. Як на крилах - у доброму настрої, на піднесенні; дуже швидко.

3. Під своє крило - для захисту, опікування.

4. Надавати крила - викликати в кого-небудь піднесення, натхнення, почуття впевненості в собі, у своїх силах, здібностях.

5. Обламувати крила - позбавити кого-небудь високих прагнень, поривань, мрій.

6. Опустити крила - утратити впевненість у собі, примиритися з чимось, зневіритись у своїх силах.

7. Обпалювати собі крила - зазнавати невдачі в чому-небудь; не досягати чогось бажаного.

8. Складати крильця - відмовитися від будь-яких дій, від боротьби; скорятися.

9. Підрізати крила - позбавити кого-небудь можливості здійснювати щось; підірвати міць, знесилити когось або обмежити коло діяльності