1. Чи вірите ви, що справжнє прізвище Олени Теліги - Шовгенева? 2.Чи вірите ви ,що народилася письменниця у Петербурзі?
3. Чи вірите ви, що Олена Теліга закінчила Київський університет ?
4. Чи вірите ви ,що Олена Теліга - письменниця-емігрантка?
5.Чи вірите ви, що поезії Олени Теліги нагадують поетичні твори
Т.Шевченка?
6. Чи вірите ви, що рядки поезії «Мій біль бринить, зате коли сміюся, То сміх
мій
рветься джерелом на волю!» нагадують рядки поезії Ліни Костенко
«Крила»?
7.Чи вірите ви, що Олена Теліга й Олег Ольжич близькі як митці і як люди?
8. Чи вірите ви , що рядки поезії «Піти чи послати і стать сам на сам з своїм
невблаганним сумлінням» належать перу Олени Теліги?
9.Чи вірите ви, що Олена Теліга була розстріляна німцями в
Бабиному Яру в Києві у 1942 році?
10.Чи вірите ви, що образи вітрогона, метелиці пов'язані із образом
хлопчика-радості в поезії «Радість» Олени Теліги?
11. Чи вірите ви,що Ліна Костенко стала першим лауреатом Міжнародної
літературно-мистецької премії ім. О. Теліги у 2000 році?
12. Чи вірите ви, що поезія «Пломінний день»- це поетичний
маніфест, заповіт не тільки сучасникам, ай нащадкам українців?​

Одного разу ми з подругою та з її батьком прогулювалися лісом. Час наближався до вечора, і ми вирішили, трохи посидівши, іти додому. І ось раптом ми з подругою мало не крикнули з переляку. У кущах, за декілька метрів від нас, промайнула сіра вовча спина і ми побачили, як вовк, величезний, сірий, побіг вперед лісом, наче не помічаючи нас. 

Я була дуже здивована і налякана, але батько подруги Олександр Степанович заспокоїв нас: "То був не вовк, просто собака, схожий на вовка". Тоді, заспокоївшись, я запитала, чому цей собака тут гуляє, так далеко від людей. І Олександр Степанович розповів мені таку історію... 

Була зима. Лісничий, що наглядав за цим лісом і жив неподалеку, йшов рано-вранці на риболовлю і вирішив по дорозі зайти до лісу, подивитись, як там справи. Вже виходячи з лісу, чоловік почув тихеньке скавчання. Він прислухався. Скавуління лунало з-за величезного, припорошеного снігом дерева. Лісничий поспішив туди і за деревом в снігу він побачив мале цуценятко, що дуже змерзло. Чоловік, не гаючи часу, схопив його, заховав у рукавицю і швидко побіг додому. 

Прибігши, він поклав цуценя і почав його гріти. Цуценятко зігрілося, вижило. Лісник його вигодував, виростив. Виріс з маленького кволого цуценяти величезний сірий собака, що назавжди залишився вірним ліснику, що врятував його від смерті. Живе цей пес з лісником, а вдень гуляє лісом. Його всі знають і ніхто не боїться. А звуть його просто — Вовк, бо дуже він схожий на нього. 

Почувши цю історію, ми з подругою ще трохи посиділи, а потім раді і щасливі за Вовка пішли додому. І всю дорогу я думала про те, як добре, що на світі є такі люди, які люблять, охороняють тварин і в скрутну хвилину допомагають їм. 

Все життя письменниці європейського рівня Наталени Короле­вої обернулося на пошуки свого призначення, удосконалення особи­стості. Високоосвічена й талановита, Н. Королева поповнила літера­турну скарбницю оригінальними творами. Так літературна легенда «Скитський скарб» поєднує в собі образи скіфської, слов’янської й давньогрецької міфології.У легенді розповідається про створення Богом світу, про життя доньки Борисфена (Дніпра) Ларти-діви. Ця діва сторожила скіфське золото, вкрите водами Борисфена. Але, ставши дружиною Зевса й матір’ю його дітей, Ларта обернулася на земну жінку: навчилась ремеслам, збагатіла. Засліплена жадобою, донька Борисфена розби­лася, а із хвиль Дніпра вийшли скелі-пороги, щоб перекрити шлях до золота — нещастя.Скитський скарб — це символ лиха, людської недолі: «Вічно скитський скарб жадобу неситу на край цей вбогий, — багатий! — матиме, кров’ю-сльозами його заливатиме...». Письменниця вка­зує на одвічну проблему людей, коли вони помилково шукають істину в золоті й багатстві.Окрім зла нічого не знаходять. Бо істина в нас. Щастя треба шукати в собі та ділитися ним із близькими та друзями.