1.Чому кінь виправдовує жорстокість конюха Степана? Аргументуйте. 2.Чому для білого коня його табун не був гуртом однодумців і спільників? Аргументуйте.
3.Як ви розцінюєте раптовий протест коня Шептала проти несправедливості? Аргументуйте.
4)Чому Шептало, викачавшись у багнюці, повернувся на конюшню? Аргументуйте.
5)Чи вважаєте ви образ коня алегоричним? Чому?

тугар вовк — боярин, що приїздить до тухольчини, бо князь йому ці землі.     виглядає   тугар вовк так:   "тугар вовк був мужчина, як дуб. плечистий, підсадкуватий, з грубими обрисами лиця і грубим, чорним волоссям, він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських медведів, яких їхав воювати".   характер тугара вовка:

вважає себе вищим за громаду:  

  "– але ж на твою копу ніхто з наших громадян не піде. а наша копа як осудить, так у нашій громаді й буде.– побачимо! – сказав гнівно й уперто тугар вовк."

"– ну, нехай і так, – сказав вкінці тугар вовк, – прийду завтра на тоту вашу раду, але не на те, щоб їй піддатися, а лиш на те, щоб побачити, що се за рада буде."

"тугар вовк гордим, безпечним поступом вийшов перед громаду і, ледве окинувши її оком, проговорив: – ви кликали мене перед себе – і ось я. чого хочете від мене? – на суд громадський? – повторив, немов зачудуваний, тугар вовк, обертаючись лицем до захара. – я княжий слуга і боярин. ніхто не має права судити мене, окрім князя і рівних мені бояр."

тугар вовк гордий до гордині та гнівливий:  

  "але постійте ви, хамове плем’я, пізнаєте ви, з ким маєте діло! тугар вовк – се не тухольський вовк, він і тухольським медведям зуміє показати зуби! "

  "тугар вовк блиснув гнівно очима на захара і сказав: – плетеш дурниці, старий. князь нікого не може скривдити! "

"– мовчи, смерде! – перебив його лютим криком тугар вовк. – рука моя судорожне стискає рукоять меча, щоб заткати ним твою глупу гортанку. одно тільки рятує тебе від моєї мести, а се те, що ти нині вирятував мою доньку з небезпеки."   "ти ще смієш мені давати науки, гаде? – скрикнув розлючений тугар вовк, і очі його заблищали безумним гнівом. – геть мені з очей, а то, богом кленусь, не буду ні на що зважав, а просаджу тебе отсим ножем, як просадив нині рано медведя."

"та й тугар вовк, побачивши вдачу свойого задуму, голосно порадувавсь їй.– а що, хлопи! – крикнув він. – побачимо, чи надовго ще стане вашої гордості.

він підступний:  

  "тугар вовк змішався трохи таким наглим зворотом, а далі сказав: – старче, громадо, – покиньмо давні урази! ворог зближається, з’єднаймо свої сили проти нього! "

тугар вовк - зрадник:

"але хто се йде так завзято на чолі середнього, головного, відділу монголів? глядять товариші і очам своїм віри не ймуть. се не хто другий, як сам властитель сього дому, гордий боярин тугар вовк".

"не маєш вітця? невже ж тугар вовк погиб? – ні, тугар вовк живий, але тугар вовк перестав бути моїм батьком, відколи… зрадив… свій край і пристав… у службу монголів."   любить свою доньку

"тугар довго держав доньку в обіймах, а побачивши кров на її одежі, аж затремтів." 

" -і для мого батька се був би стид, коли б нас двоє стояло на однім становищі! правда, батеньку? тугар вовк не міг їй ."

подробнее - на -

Степан Радченко не підкорив місто,це місто підкорило його. Забуваючи про рідне село,герой звикає до темпу міста та втрачає риси,які були притаманні йому на початку твору. С розумного та здібного сільського хлопця він перетворюється на егоїстичного та цілеспрямованого юнака,для якого жінки ставали сходинками до завоювання великого міста. В кінці твору Радченко вже не той хлопець,що прагнув вивчитися та повернутися додому,а людина,яка вже досягнула певних успіхів й хотіла досягнути більшого,завоювавши місто.

так подойдёт?