1 Дієприкметниковий зворот ТРЕБА відокремлювати комами в реченні (розділові знаки пропущено)
Море мовчало зовсім приспане тихою ласкою ночі.
Тремтячими від хвилювання руками Тарас розгорнув папір.
Окутані садками та левадами хатки розбіглися по пагорбку.
Підхоплена хвилями шлюпка вилетіла в море.
2 Лише пасивні дієприкметники наведено в рядку

печений, промоклий, бачений
колотий, посивілий, ріжучий
світліючий, пожовкле, змарнілий
звернений, знищений, витертий
3Не з дієприкметниками треба писати ОКРЕМО в рядку

не/доспані ночі; книга не/прочитана; не/вишита сорочка
не/допечена нами булка; не/почута ще пісня; не/зміряні ніким глибини
не/заплановані заздалегідь заходи; справа не/закінчена; не/почута порада
не/заплановані заходи; не/спіймана риба; не/виголошена сьогодні промова
4 Усі дієприкметники пишуться з часткою не РАЗОМ у рядку

не/оране поле, поле не/оране, ніким не/оране
не/закута, не/доглянутий, не/почуте, а бачене; не/посолена
не/довиконаний, не/здійснена, не/вінчана, не/засіяне
не/встелений, не/продане, не/висіяне, ще не/продумана
5 Від дієслова НАПИСАТИ можна утворити

активний дієприкметник теперішнього часу
пасивний дієприкметник минулого часу
дієприкметник утворити не можна
активний дієприкметник минулого часу
6 Усі дієприкметники активні в рядку

процвітаючий, лежачий, палаючий
бажаючий, знесений, палаючий
керуючий, вивчений, принесений
нависаючий, зламаний, сказаний

Саттар бахлулзаде прошёл путь неустанного творческого поиска. он автор эпических панорамных пейзажей воспевающих природу родного края.          картины саттара бахлулзаде - как стихи в них много настроения,они эмоциональны,поэтому воспринимаются на уровне чувств,а не разума,доходят до самого сердца. картины его как бы незаконченные,просмотр картин наводит на размышления.       на первый взгляд погода пасмурная,ветреная,по небу плывут облака,деревья качаются. по обе стороны от дороги растут кустарники и деревья. дорога размытая. дорога уходит куда-то вдаль. по краям дороги растут невысокие растения сочно-розового цвета. деревья и растения растут на возвышенности. картина написана в тёплых тонах. впереди видны горы и дорога ведущая куда-то вдаль.

Ключовими дійовими особами цього оповідання є федько і толік. два цих хлопчика живуть по сусідству, але, незважаючи на це, вони суттєво один від одного відрізняються. федько дуже часто робить капості, він надзвичайно активний хлопчик, нерідко це приводить його до якихось життєвих неприємностей. тим не менш, в той же самий час кожен із нас, напевно, визнає, що у нього красива душа. адже він не обманює, готовий виручити в біді, володіє високими моральними якостями і відвагою. у нього було мало спільного з толіком, тому що толік був слабким, пасивним і мало на що здібною хлопцем. проте, нехай двоє хлопців мали мало спільного, вони все одно спілкувалися. не дарма всі люди визнають, що душа може бути як красивою, так і потворною. звичайно, далеко не завжди вона є однозначною. якщо взяти в якості прикладу якусь певну людину, то, напевно, можна прийти до висновку, що в її душі є одночасно щось красиве і некрасиве. проте найвідоміші літературні автори можуть давати нам яскраві і гострі приклади. здається, такі приклади містяться в оповіданні володимира винниченка «федько-халамидник».одного разу між ними стався ключовий випадок, який дуже добре дав зрозуміти, у кого з них гарна душа, а у кого – потворна. толік провокував федька перейти замерзлу водойму. фактично він підбурював його, напевно, в душі сподіваючись, що у федька не вийде, він хоч раз у житті програє. але федько був дуже вправним, йому вдалося перейти водойму туди і назад. це в певному сенсі шокувало толіка, і він сам вирішив повторити такий сміливий вчинок, хоча його до цього ніхто не підбурював. але йому нічого не вдалося, він провалився крізь лід у воду. федько мав красиву душу, він був сміливим, а тому ні секунди не думав і кинувся на . він міг загинути, але все-таки врятував толіка. більш того, він не хотів підставляти хлопчика, а тому взяв всю провину на себе перед батьками. батько його покарав, у феді була висока температура і сильний кашель, вже через три дні він помер. а ось толя був настільки потворним в душі, що попросив у федіної мами ніж, на який він раніше сперечався з федьком, і навіть не прийшов до друга на похорон. приклади цих двох хлопців чітке уявлення про те, що таке краса і потворність людської душі. подібних випадків, як у цьому романі, ви і я можемо побачити безліч у нашому житті. я думаю, що життя просто влаштована так, що далеко не у всіх однакові душі. світ не може бути повністю добрим і правильним, в ньому співіснують добро і зло. звичайно, вони знаходить відображення у людських душах, зокрема, в душах героїв оповідання володимира винниченка.