1 Дієприкметниковий зворот ТРЕБА відокремлювати комами в реченні (розділові знаки пропущено)
Море мовчало зовсім приспане тихою ласкою ночі.
Тремтячими від хвилювання руками Тарас розгорнув папір.
Окутані садками та левадами хатки розбіглися по пагорбку.
Підхоплена хвилями шлюпка вилетіла в море.
2 Лише пасивні дієприкметники наведено в рядку
печений, промоклий, бачений
колотий, посивілий, ріжучий
світліючий, пожовкле, змарнілий
звернений, знищений, витертий
3Не з дієприкметниками треба писати ОКРЕМО в рядку
не/доспані ночі; книга не/прочитана; не/вишита сорочка
не/допечена нами булка; не/почута ще пісня; не/зміряні ніким глибини
не/заплановані заздалегідь заходи; справа не/закінчена; не/почута порада
не/заплановані заходи; не/спіймана риба; не/виголошена сьогодні промова
4 Усі дієприкметники пишуться з часткою не РАЗОМ у рядку
не/оране поле, поле не/оране, ніким не/оране
не/закута, не/доглянутий, не/почуте, а бачене; не/посолена
не/довиконаний, не/здійснена, не/вінчана, не/засіяне
не/встелений, не/продане, не/висіяне, ще не/продумана
5 Від дієслова НАПИСАТИ можна утворити
активний дієприкметник теперішнього часу
пасивний дієприкметник минулого часу
дієприкметник утворити не можна
активний дієприкметник минулого часу
6 Усі дієприкметники активні в рядку
процвітаючий, лежачий, палаючий
бажаючий, знесений, палаючий
керуючий, вивчений, принесений
нависаючий, зламаний, сказаний
Відповідь:Повість Андрія Чайковського «За сестрою» справила на мене неабияке враження. Перед нами постають ті звитяжні часи, коли українські козаки боронили свою рідну землю від турецько-татарської навали. Головним героєм цього твору являється п’ятнадцятирічний хлопчик Павлусь. Мене вразила його рішучість та відважність. Він є своєрідним героєм-богатирем із народних дум, адже він часто потрапляє, але потім знаходить вихід із таких ситуацій, які звичайному хлопчаку не під силу. Письменник дещо перебільшував фізичні можливості юнака, але він це робив для того, щоб показати нам, що такі молоді, але звитяжні герої – гордість неньки України. Образ Павлуся нас захоплює, викликає особливу симпатію; хочеться його наслідувати і бути хоч трішечки на нього схожим.
Хлопець вирушив в небезпечні і далекі мандри для того, щоб урятувати рідну сестру, яку він щиро любить. Ніщо не зупиняє Павла на шляху до виконання його основної мети. Його надихає сміливість і відважність козаків-запорожців, адже він вважається їх вихованцем. Хлопець хоче довести самому собі, що він є гідним жити на рідній землі поряд з цими звитяжними борцями з татарськими набігами. Його змушували важко працювати, намагалися продати, карали, але він зміг перенести ці випробування долі, навіть намагається до ншим, адже він повинен знайти свою сестру і повернутися додому.
Пояснення:
Навколишнiй свiт зачаровує його своєю красою,здається добрим,приязним.Забутi всi прикрощi-i хлопчик звертається з молитвою до Бога,бо йому хочеться роздiлити з кимось свою радiсть,подiлитись думками,почуттями.
Але такий пiднесений,радiсний настрiй тривав недовго-згадалося,що вiн сирота,немає у нього нiчого,навiть рiдної хати,вiн у цьому великому свiтi одинокий. I залишається тяжко плакати над своєю гiркою долею.
Однак дитячi сльози i дитяче горе-недовговiчнi.Знайшлася добра душа,яка ла,приголубила його.Це дiвчина,що "недалеко...плоскiнь вибирала".Побачивши дитячi сльози,вона "прийшла,привiтала,розрадила.I знову для сироти свiт засяяв,наповнився барвами,став веселим i привiтним.
З особою теплотою i любов'ю у вiршi "На Великдень,на соломi.." змалював Тарас Шевченко сироту,яким був сам у дитинствi.
Великдень-це найбiльше,найвиличнiше i найрадiснiше свято у православних християн.Ранiше,за часiв Шевченка,як тепер на Новий рiк i на день народження,було заведено робити дiтям подарунки.Автор розповiдає у вiршi,як дiти на Великдень,граючись крашанками,почали хвалитися своїми подарунками.Усiм дiтям було чим похвалитися,усi мали до свят обнови,якi їм подарували чи батьки,чи хрещена мати,чи iншi родичi.
Сирiтцi,що була серед них,теж хотiлося бути,як усi дiти,хотiлося,як вони,чимось похизуватись.Але єдине,що вона дiстала в подарунок на свято,-це обiд у батюшки для таких,як вона,знедолених.
До сердечного щему стає боляче за цю нещасну дитину,яка була позбавлена найцiннiшого-тепла i любовi рiдних.