1.Дівчина-легенда, пісні якої допомагали воїнам у захисті рідної землі.
2. Дівчина з думи, яка визволила сімсот козаків.
3.Так звали відомого кобзаря і героя повісті ˮДорогою ціноюˮ.
4. Ім̕я дракона – поета й християнина.
5. Цінує гроші більше за життя.
6. Ім̕я кума Герасима Калитки.
7. 23 роки цей герой боровся проти панів-кріпосників.
8. Він не хоче золотих лаврів, бо вважає, що з ними щастя не здобуде.
9. Герой спалює всі свої малюнки.
10. Змалку полюбив бути на самоті.
11. Він вважав, що ˮраз війна, так її нема чого боятисяˮ.
12. Цей 12-літній опецьок, здавалося, не ходив, а котився на своїх
коротеньких ногах.
Відповідь:
як варіант, може щось підійде - колись писала казку про осінь
Сини Осені
Жила-була на світі Осінь. І дуже всі її любили, бо вона була і гарною, і доброю, і щедрою, а що вже роботящою. І було у неї троє синів. Всіх трьох мати любила однаково, хоч і на вдачу хлопці були дуже різні.
Старший син веселий, лагідний, слухняний, мамин помічник. І у полі, і у садку мамі допомагає щедрий урожай збирати та до комори на зиму ховати. Очі у нього син-сині, як небо, чуб кольору спілої пшениці. Назвала його мати Вересень, тому що в той рік, коли він на світ появився дуже вже щедро вродив верес. Верес - така рослина з нектару якої бджілки роблять пахучий і корисний мед. Як гляне мати на сина, так здається ті пахощі медові і чує.
Середній син веселун та розбишака. Байдуже йому, що павутиння бабиного літа не тільки всі кутки в хаті заплели, а й по вулиці літає. Знай собі малює. Одного разу десь відшукав пензлика, фар-би і геть усе навколо розмалював у різні кольори: жовте і червоне листя на деревах, зелені травинки з позолотою. Мати-Осінь побачивши те спершу гримала на сина, а потім сказала: - Що ж сину, якщо ти вже такий хист до малювання маєш, полюбляєш різні кольори назву тебе Жовтнем.
Наймолодший син – Листопад. Хоч і найменший, зате такий вже серйозний, ніби аж сердитий. Листя з дерев зриває, холодним вітром голі дерева студить, небо важкими сірими хмарами вкриває. Мати знає як наймолодшого сина втішити – дуже він радіє, коли на білому коні над лісами-полями пролітає, все навкруги білим сніжком вкриває.
Пояснення:
Тема: розповідь про духовно багату людину. Ідея: уславлення духовних поривань людини. Епітети: "вічного поривання". Риторичні запитання: "А як же людина?", "А що ж людина?"
Тема: відтворення роздумів поетеси про смисл життя людини.
Ідея: возвеличення любові до рідного краю, до всього, що з ним пов’язано, перебуваючи далеко за його межами.
Аналіз вірша "Крила" Ліни Костенко
На думку Костенко, людина має крила, але як птах не літає, бо людські крила зроблені не з пуху, а з правди, чесності, довір'я, вірності у коханні, з вічного поривання, з щедрості та турботи, з пісні, з надії, з поезії, з мрії.