1.Де була розміщена студія Сью і Джонсі ?
а) у старому чудернацькому будинку з гостроверхим дахом XVIII століття;
б) у дворі двоповерхового будинку;
в) на горищі присадкуватого триповерхового цегляного будинку.
2. У чому лікар вбачав шанс на одужання для Джонсі?
а) в бажанні мешкати в кращому будинку;
б) в бажанні жити;
в) в бажанні стати відомим художником.
3. Що малювала Сью, сидячи біля ліжка Джонсі?
а) ковбоя із штату Айдахо в елегантних штанях, з моноклем;
б) лицаря середньовічної Англії;
в) американського джентельмена в елегантному капелюсі.
4. Як рахувала Джонсі, дивлячись у вікно?
а) від одного до десяти;
б) в зворотному порядку;
в) через одну цифру.
5. Що росло біля глухої стіни цегляного будинку?
а) молодий клен з тоненькими гілочками;
б) старезний плющ, вузлуватий і підгнилий біля коріння;
в) старезний дуб з покрученим стовбуром.
6. Джонсі вирішила, що вона помре тоді, коли:
а) випаде перший сніг;
б) закінчиться холодний дощ з пронизливим вітром;
в) впаде останній листок.
7. Кого хотіла намалювати Сью із старого Бермана?
а) мудрого вченого;
б) відлюдька-золотошукача;
в) старого рибалку.
8. Скільки років чекало перших штрихів шедевра натягнуте чисте полотно у кімнаті Бермана?
а) двадцять років;
б) двадцять п'ять років;
в) двадцять два роки.
9. У якому одязі Берман позував для картини Сью?
а) у старій синій сорочці;
б) у старому потертому пальто;
в) у старій полатаній кофтині.
10. Що побачили дівчата на цегляній стіні будинку зранку після холодної дощової ночі?
а) мокру знесилену пташку;
б) один-єдиний темно-зелений з жовтизною листок плюща;
в) зламане гілля молодого дерева.
11. Що сказала Сью, коли і на наступний день листок плюща все ще залишався на стіні?
а) гріх — хотіти вмерти;
б) листок треба відірвати;
в) треба підв`язати гілки плюща.
12. Що стало шедевром Бермана?
а) зображення Неаполітанської затоки;
б) домальована картина «Мойсей»;
в) намальований листок плюща.​

Дон Kixoт-дворянин,Санчо Паса-селянин.

0

Онлайн-журнал

Мнения

15 цитат из «Дон Кихота» Мигеля де Сервантеса

15 цитат из «Дон Кихота» Мигеля де Сервантеса

Нет такой дурной книги, в которой не было бы чего-нибудь хорошего

28 сентября, 2018

Центральным произведением в творчестве испанского писателя и драматурга Мигеля де Сервантеса (1547 — 1616) стал легендарный роман «Хитроумный идальго Дон Кихот Ламанчский». Вот уже более четырехсот лет эта книга является одним из самых популярных произведений мировой литературы. История похождений рыцаря печального образа и его оруженосца Санчо Пансы легла в основу многочисленных театральных постановок и кинофильмов.

В 2002 году Норвежский книжный клуб и Норвежский институт имени Нобеля пригласили 100 писателей из 54 стран мира, чтобы составить список из ста наиболее значимых произведений мировой литературы. По итогам голосования «Дон Кихот» Сервантеса набрал на 50% голосов больше, чем любой другой роман. Он был признан лучшей книгой всех времен и народов.

Мы выбрали из него 15 цитат:

Когда я сплю, я не знаю ни страха, ни надежд, ни трудов, ни блаженств тому, кто изобрел сон. Это единые часы, ровняющие пастуха и короля, дуралея и мудреца.

Ничто не обходится нам так дешево и не ценится так дорого, как вежливость.

Самовосхваление унижает.

И хоть я знаю, что женщины болтают пустяки, а все-таки не слушают их одни дураки.

Судьба в невзгодах всегда оставляет лазейку, чтобы можно было выбраться из них.

а Санчо Панса цитаты не знаю

Реалі́зм — стиль і напрям у літературі та мистецтві, які ставили метою правдиве відтворення дійсності в її типових рисах. Панування реалізму слідувало за добою романтизму і передувало символізму. Термін «реалізм» вперше вжив французький літературний критик Жуль Шанфлері в 50-х роках 19 століття для позначення мистецтва, що протистоїть романтизму і академізму.

А неореалі́зм — це,стильова течія в українській літературі і світовій літературі початку XX ст., її ще називають соціально-психологічним, романтичним, імпресіоністичним або лірико-психологічним реалізм, яка розвинулася з класичного реалізму. Не сприйнявши наслідувального (міметичного) принципу «зображення життя у формах життя», неореалісти визначали свій концептуальний принцип між документальною достовірністю, філософсько-аналітичним заглибленням у дійсність та ліричною стихією. Часто промовиста деталь для них значить більше, ніж розгорнутий за всіма правилами реалістичного письма сюжет.

Отже ми бачимо що реалізм та неореалізм дуже схожі між собою, але є різниця тому що реалізм-це правдиве відношення до дійсності,а неореалісти визначали заглиблено у філософській аналітичний дійсності та ліричній стихії.