1. Де оселився Тарас Шевченко після звільнення з кріпацтва? 2. Яку нагороду отримав Шевченко у Академії мистецтв за підсумками першого року навчання?
3. Яке захоплення з'явилось у Тараса під час навчання в Академії мистецтв?
4. Яке ставлення до російського царя Миколи І склалося у Шевченка? (розгорнута відповідь).
5. Коли вийшла перша збірка віршів Тараса Шевченка? Яку назву вона мала?
6. Яку поїздку планував Шевченко пвд час життя у Петербурзі і куди поїхав насправді?
7. Який пароль був в українських масонів?
8. Куди влаштувався на роботу Тарас Шевченко після закінчення Академії мистецтв?
9. Який твір написав Шевченко під час тяжкої хвороби у домі Козачковського?
10. Якою була мета учасників Кирило-Мефодіївського товариства?
11. Коли заарештували Шевченка за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві?​

Новела Григорія Косинки «В житах» входить до однойменної збірки його творів. Це лаконічна, сповнена психологізму та імпресіоністичних домішок оповідь, в якій висвітлюються гострі суспільні та соціальні процеси в Україні пореволюційної доби. Новела змальовує пошук сенсу життя крізь відчуття та думки головного героя твору – дезертира Корнія. У новелі розповідається лише про невеличку частку його життя - про один день, який стає перепочинком і можливістю відновити внутрішню душевну рівновагу. Оповідь ведеться від імені Корнія, який, покинувши банду, переховується в житах, неподалік свого рідного села. У ці години він сповнений спогадів про своє колишнє щасливе життя, його душа розривається з жалю через те, що він опинився у такому становищі. Не зі своєї волі Корній потрапив до банди отамана Гострого, звідки був змушений втекти. Корній відчуває себе спустошеним, він не вбачає ніякого сенсу ні в новій ідеології, ні в боротьбі окремих людей за владу, він бачить тільки безліч поламаних життів і нещасних доль, серед яких і його власна доля, власне життя. Все, що мало для Корнія значення, – це єдина мить щастя у житах, це хліба, мурашки, п’янкі аромати і гаряче сонце. Тільки це для героя сповнене сенсом, тільки це для нього важливе. Саме ці штрихи підкреслюють внутрішнє прагнення до життя, прагнення до щастя ще зовсім молодої людини, яка ще майже не пізнала лиха. У своїй новелі Гриорій Косинка піднімає проблеми порушення гармонійного зв’язку навколишнього та внутрішнього світів, проблеми життєвого вибору та його наслідків, проблеми духовного спотворення людей в складних умовах бурних громадянських та політичних процесів. Бажання Корнія жити і бути щасливим підсилюється зустріччю з колишньою коханою – дівчиною Уляною. Вона не забула Корнія, хоча через нестатки й змушена була вийти заміж за нелюба. Їхня зустріч стає символом самого буття людини. Ця зустріч досить символічна, причому припустити, що сталося з героями новели у подальшому, досить важко. Скоріше за все, Уляна все одно повернеться до свого чоловіка, а Корній так і залишиться переховуватися в житах. Але неможливо сховатися на все життя, тому він все одно загине або від рук більшовиків, або від рук своїх же товаришів по банді. Навіть якщо б Корній не потрапив до банди і залишився у селі, або просто не став дезертиром, навряд чи його життя було б щасливим. Його б все одно захопив вирій громадянської війни, все одно він загубився б на просторах рідної землі, відстоюючи якісь ідеали або просто своє право на вільне та щасливе життя. Долі людей тих часів були схожі, і навіть тих, хто залишив живим, доля не ла: їх добив голодомор, сталінські репресії і Друга світова війна.

Мені здається, що людство прагне винайти ідеал, протягом усієї своєї історії. Звертаючись до літератури і мистецтва, ми можемо гати, як поняття ідеалу змінювалось у різні епохи. А найголовніше, що люди прагли свій ідеал створити, уявити, побачити. Це відбувалося в літературі, скульптурі, живописі. Так виникли ідеальні образи. Але вони ідеальні для митців, які їх створили, і не завжди збігаються з нашими уявленнями. Люди мріяли і про ідеальне суспільство.Але ідеальної епохи або ідеального суспільного ладу винайти так і не вдалося. Ну що ж, можливо, це ще попереду. Але, я впевнена, що ідеал, отой взірець досконалості, кінцева найвища мета-промінь, є у кожної людини. 

Мої прагнення цілком реальні. Я не чекаю ідеального суспільного ладу, бо розумію, що суспільство — це люди, а ідеальних людей не існує. Тому я прагну досягти нормальних людських стосунків у своєму найближчому оточенні. І якщо кожна людина прагнутиме того ж самого, то, можливо, наше життя буде кращим. 

Отже, щодо моїх ідеалів... 

Мої ідеали — це моральні якості, мої і моїх друзів, моїх батьків і моїх дідів, словом, близьких мені людей. І ці ідеали не однобокі, вони мають взаємозв'язки з різними галузями життя. І навіть те, яким я уявляю своє майбутнє — це мій уявний ідеал. 

Коли я була ще зовсім дитиною, то вважала ідеалом зовнішні риси людини. Тепер, коли мені п'ятнадцять, я розумію, що зовнішність — не головне в людині. Безумовно, людина повинна слідкувати за собою, бути чистою та охайною, а ось поняття краси для мене стало ніби іншим. Члени моєї родини і мої друзі не всі красиві, але для мене вони найкращі, бо їх красу я оцінюю за внутрішніми рисами,Отже, риси характеру, які я вважаю ідеальними. Найперше, це доброта. Я думаю, що це саме та риса, яка робить людину людиною, адже доброта включає в себе і чуйне ставлення до інших людей і увагу до людей старшого покоління, і любов до природи, і уміння співчувати іншій людині, і турботу про братів наших менших, і багато-багато інших якостей, які я б хотіла виховати у собі. Іноді важко бувати добрим: хтось дратує, хтось заважає, хтось галасує, а хтось просто не подобається. Тоді я намагаюсь подолати в собі емоції, розуміючи, що якась риса мого характеру теж може не подобатись іншим. Хочу навчитися сприймати людей такими, які вони є, хоча схиляюсь до гуманістичних рис у людині.

Сподіваюсь, що в своєму розумінні ідеалів, я не самотня. І чим більше буде прихильників гуманістичних тенденцій, тим добрішим буде навколишній світ. Можливо, саме тоді і прийде найдосконаліша епоха в історії людства.