1.Ідея твору «Ніч перед боєм»: А. Заклик до єдності перед ворожою небезпекою. Б. Засудження братовбивства.
В. Возвеличення героїзму, мужності, патріотизму українців під час Великої Вітчизняної війни.
Г. Незнищенність українського народу, віра в його духовну силу.
2.Усі записані персонажі з твору «Ніч перед боєм» у рядку:
А. Іван Дробот, Остап Мандрика, Соломія.
Б. Платон Півторак, Борис Троянда, лейтенант Сокіл.
В. Капітан Колодуб, дід Савка, Іван Котигорошко.
Г. Петро Колодуб, Юлько Ващук, Славко Беркут.
3 У цитаті «…про вас пишуть у всіх газетах як про людину безстрашну і невтомну, хоч ви на вид, пробачте, і маленькі…» схарактеризовано:
А. Івана Дробота. Б. Петра Колодуба. В. Платона Півторака. Г. Бориса Троянду.
4 Відступом наших військових був розчарований:
А. Петро Колодуб. Б. Іван Дробот. В. Платон Півторак. Г. Борис Троянда.
5Слова «Душа, хлопче, вона буває всяка. Одна глибока і бистра, як Дніпро, друга – як Десна, ось третя – як калюжа…» належать:
А. Петрові Колодубу. Б. Дідові Савці. В. Борисові Троянді. Г. Дідові Платону.
6 Дід Платон і дід Савка переправляли військових через річку:
А. Дніпро. Б. Прут. В. Десну. Г. Дунай.
7.«Викресав з мого (Петра Колодуба) серця огонь уночі…»
А. Дід Платон. Б. Лейтенант Сокіл. В. Дід Савка. Г. Іван Дробот.
8.Після війни капітан Колодуб мріяв поклонитися в ноги за науку:
А. Дідові Савці. Б. Борисові Троянді. В. Дідові Платону. Г. Своїм землякам.
9.Платон Півторак і дід Савка загинули:
А. Перевернувши човен із фашистами. Б. Захищаючи своїх онуків.
В. Потрапивши під ворожі кулі. Г. Перевозячи зброю для наших військових.
10 «Це звучить, як оскарження. Годинами хлопчик сидить за роялем й вимолює у клавішів пісню, щоб зрозуміти і полюбити її, а клавіші нічого не дарують, і навіть коні перестають малюватися, гублять щось живе і справжнє…»Про кого з героїв повісті сказано?
А. Славко Беркута. Б. Юлько Ващук. В. Стефко Вус. Г. Степан Геник.
11. Що за повістю Михайла Коцюбинського «Дорогою ціною» дістається героям дорогою ціною?
А. Кохання. Б. Життя. В. Воля. Г. Гроші.
12.Назвіть, кому належать слова: «Дорого заплатив я за волю, гірку ціну дав… Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга чекає і не дочекається, коли злучиться з нею…» (за повістю М. Коцюбинського «Дорогою ціною»).
A. Остапові. Б. Івану. B. Цигану. Г. Авторові твору.
13. М.Коцюбинський у повісті «Дорогою ціною» закріпачений український народ порівнює з:
А. Голодним вовком. Б. Уярмленим волом. В. Гордим туром. Г. Роботящим конем.
14. Укажіть, що змусило тікати із села Остапа.
A. Посварився з односельцями. Б. Бажав подорожувати.
B. Прагнув вирватися на волю від панщини. Г. Бажав заробити грошей на весілля.
15. Установіть відповідність. (по 1б. за кожну відповідність)
Герой Учинок
1 Славко Беркута А. Рятує сороку з переламаним крилом.
2 Стефко Вус Б. Страждає через недовіру однокласників.
3 Юлько Ващук В. Вірить у невинність Беркути.
4 Лілі Теслюк Г У міліції називає чуже прізвище замість свого.
Д Не боїться пити вино на вулиці.
16. Установіть відповідність між цитатою та її автором (по 1б. за кожну відповідність)
А. «Навіщо ти вчинив це побоїще? Ще й заховався після всього. Чого завгодно міг сподіватися, але щоб Славко Беркута заховався…
Б. «Максимальне навантаження – справа немаловажна. Це вимір характеру і людських сил».
В. «Трапилася велика, страшна прикрість — ви…власне, ми, бо й моя вина в тім — ми даремно образили цього хлопця, Славка Беркуту. Він справді не був у нас ні того, ні іншого вечора».
Г. «Шкода паперу, спробуй краще вистругати літака, ось тобі дощечка, ніж; спробуй вистругати літака — два крила, хвіст, пропелер. І ніколи не намагайся робити щось тільки тому, що це роблять інші. Своє шукай».
1 Батько Юлька.
2 Андрій Степанович.
3 Батько Славка Беркути.
4 Директор школи.
5 Немолода втомлена жінка з дитячої кімнати міліц
Объяснение:
Основным жизненным призванием Захара Беркута была работа на пользу народа. Даже в преклонном возрасте Захар активно участвует в жизни общины своим опытом, врачебными знаниями. Если говорить по-современному, то он был и оратором, и психологом, и врачом, и инженером-строителем, и дипломатом и стратегом. И все это не только благодаря врожденному дарованию, а и настойчивости и неутомимости в познании (как у самого И. Франко) . Борьбе за сохранение единства людей Беркут посвящает всю свою жизнь. Перед смертью он видит победу того дела, которому отдал все свои порывы, все силы - стойкость общины, ее сплоченность побеждают значительно более сильного врага. Уважаемый, с печатью старости, но бодрый духом, ясным умом - таким выступает Беркут в трудные часы нападения ордынцев. Вспомните эпизод, в котором рассказывается о его безоговорочной готовности пожертвовать сыном во имя добра для всех. Он говорит о мудрости и патриотизме Беркута. Захар понимает, что, пощадив во имя Максима хотя бы нескольких врагов, он сделает зло для своего народа. Вы представили себе образ Захара Беркута? Чудесно. Так вот, вы можете, например, написать такое произведение: Захар Беркут - патриот своей земли, но замечательной давностью веет от повести Ивана Франко «Захар Беркут» .
Сколько существует человечество, столько продолжаются споры о духовное и материальное в жизни человека. К сожалению, в наше прагматичное время духовность отходит на второй план, но материальное не может вытеснить влечение человека к прекрасному, не может убить настоящих чувств, потому что на страже духовности стоит творчество настоящих художников.
Лина Васильевна Костенко всей своей жизнью и творчеством доказывает, что человек должен иметь крылья, которые вознесут ее над обыденностью, дадут ощущение полета.
Настоящий художник сумеет найти поэтические образы в самых обыденных вещах. Находясь ранней весной в Польше, Лина Костенко залюбовалась могучим природным явлением: на реке Одре что снимался лед. Казалось, зима еще не сказала своего последнего слова, и не успела огледіться, как проснулись деревья и на Одре лед потемнел». Буйно ломилась лед крошился лед, и вот «на последней льдине одинокая чайка плывет». Куда она разогналась, что будет, как почти прозрачную льдину «размоет вода весенняя», и этот неуверенный приют затрещит, відломиться и уйдет под воду? И зачем свободной птичьи почву под ногами, если она имеет широкие и сильные крылья? Картина могучего ледохода и образ бесстрашного крылатого птицы стали основой первого в диптихе стихотворения Лины Костенко «Чайка на льдине». Второе произведение «Крылья» стал логическим продолжением первого, ведь писательница вновь возвращается к образу птицы, который будет жить в небе, если не будет земли, не будет иметь богатства, «то будет воля», а облака в вышине развеют ощущение одиночества. «А как же человек? А что же человек?» — тревожно звучат риторические вопросы. Поэтесса знает ответ. Человек
Живет на земле.
Сама не летает.
А крылья имеет.
А крылья имеет!
Крылья — это правда, честность, доверие, вечное стремление, искренность, щедрость. У кого-то они созданы из песни, у кого — то- с надежды или поэзии и мечты, и в любом случае «Человек якобы не летает... А крылья имеет. А крылья имеет!» Последние слова стихотворения, звучащие рефреном, утверждают позицию поэтессы: человек должен иметь крылья, чтобы вознестись над обыденностью, чтобы материальное не ослепило ей глаза, не уничтожило личность каждого из нас.