1. Епіграф до твору взято з Першого соборного послання апостола Івана: «Як хто скаже: «Я
Бога люблю», та ненавидить брата свого, той не правдолюбець». Саме епіграф задає
полемічний характер посланню. Саме в ньому визначено провідну ідею твору.
Сформулюйте ідею поеми і поясніть, як епіграф розкриває її.
2. Шевченко у посланні гостро ставить питання національної історії, культури, піднімає
проблему служіння інтелігенції своєму, і тільки своєму народові. Як ви вважаєте, чому
послання адресоване українській інтелігенції? У чому поет докоряє їй? Як за до сатири, сарказму та іронії Шевченко розкриває жалюгідність поглядів інтелігенції на
історію України, освіту та служіння інтересам нації? (наведення цитат є обов’язковим).

Это зарубежная 1) бо в мати ернета ( анстазі де ресто) погана репутація, і в нього не було великі статків за плечима 2) дервіль 3) працював лихварем, був багатим, але ніколи не вихвалявся цим 4) ненавидів, не спілкувався, але в кінці роману відписує своє багатство дальній родичці - "вогник" 5) 6) діамант 7) гобсек дає гроші дервілю на покупку адвокатського бюро, а дервіль працює безкоштовно на гобсека 8) обережність 9) граф де ресто 10) вона спалила розписку про спадок 11) ні, ернест де ресто отримав свій спадок 12) віконтеса дозволила їм бути разом

Маруся — головна героїня однойменного твору, дочка Наума Дрота. Красива дівчина, спокійна, привітна до всіх, але при цьому дуже скромна. Вона дуже працьовита: "Шиє, миє, і сама усе одна, без наймички, і варить, і пече». Звичайно, це по-справжньому цінується в нашому суспільстві, тому що праця — понад усе.

В образі Марусі втілено всі найкращі якості української дівчини. Автор наділив її прикметами національності. Мова цієї дівчини — незвичайна. Вона пересипана різною пестливою лексикою, словами із різним емоційним забарвленням. У своїй мові Маруся використовує прислів'я та різні вислови.

Крім цього, хотілося б зазначити те, что дівчина дуже покірна. Незвачаючи на свою закоханість, вона не пішла проти волі своїх батьків, а скорилася їм. Це характеризує її повагу до рідних, теплі стосунки та хороше ставлевння до них.

Будучи дочкою багатого селянина, вона полюбила звичайного юнака — Василя. Її не цікавило те, що він був сиротою, вона не зважала на його бідність й на те, що хлопець працював в иісті свитником. Марусю привабив внутрішній світ хлопця, вона любила його не за матеріальні багатства, а за духовні.

Ці справжні, а головне, щирі почуття мене надзвичайно вражають. Не кожен вміє чи може любити по-справжньому. Але Маруся — справжній доказ цього. Також, неабияким є сам образ головної героїні: "Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці — як тернові ягідки, брівоньки — як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте, носочок так собі прямесенький, з горбочком, а губоньки — як цвіточки розцвітають, і меж ними зубоньки — неначе жорнівки, як одна, на ниточці нанизані». Маруся — ідеал української героїні, адже, саме такими є наші, українські дівчата: вродливими, ввічливими, працьовитими, розумними та щирими!

2. Образ Василя та образ Марусі, ніби поєднані між собою: гармонують одне з одним. В них є багато спільного й дуже мало відмінного. Василь дуже працьовитий, так само, як і Маруся. Будучи бідним, він працює свитником у місті. Хлопець дуже ввічливий, скромний. Його портрет можна описати такими словами: "Хлопець гарний, русявий, чисто підголений; чуб чепурний, уси козацькі, очі веселенькі, як зірочки: на виду рум’яний, моторний, звичайний…». Образи обох персонажів дуже подібні й написані у фольклорному дусі: Маруся — ідеал української дівчини, а Василь — справжній українськиц парубок.

Хотілося б виділити почуття Василя до Марусі. Вони щирі, правдиві, теплі... Це любов з першого погляду. Неможливо уявити, яким щасливим він був, коли діщнався, що Маруся його теж любить.

Василь дуже чутливий, його життя сповнене значних переживань. Взнавши про смерть коханої дівчини — вирішив покінчити життя самогубством, але вибрав інший шлях.