1.Головного героя твору «Сіроманець» звати:
А) Сашко
Б) Олесь
В) Федько
Г) Андрійко
2.Не порозумілися на уроці учень та його вчителька у творі:
А «Осінь-маляр із палітрою пишною…» М. Рильський
Б «Сіроманець» М. Вінграновський
В «Дивак» Гр. Тютюнника
Г «Лось» Є. Гуцала
3. Федько-Тойкало, герой оповідання Гр. Тютюнника «Дивак», ударив Олеся тому, що той:
А відмовився з дітьми ламати молодий лід;
Б не хотів показувати гніздо ремеза;
В не поділився сніданком
Г розповів учительці про поведінку хлопців
4. «Дивак» за жанром -:
А) казка
Б) повість
В) легенда
Г) оповідання
5. Головний герой твору «Дивак»:
А) Сашко
Б) Олесь
В) Андрійко
Г) Федько
6. Сіроманець за жанром:
А) оповідання
Б) легенда
В) повість
Г) казка
7. Повчав свого внука, як правильно, на його думку, жити, персонаж твору:
А) «Лось» Є. Гуцала
Б) «Осінь-маляр із палітрою пишною…» М. Рильський
В) «Дивак» Гр. Тютюнника
Г) «Сіроманець» М. Вінграновський
8. Чому Олесь, герой оповідання Григора Тютюнника «Дивак», гірко плакав, бо:
А) його вдарив Федько
Б) вчителька малювання поставила йому «двійку»
В) щука з’їла пліточку
Г) діти не хотіли з ним гратися
9. Висловлювання з оповідання Гр. Тютюнника «Дивак» «Він ще малий, головою дістає ледь до клямки. Очі в нього чорні, глибокі, як вода в затінку, дивляться широко, немов одразу хочуть збагнути увесь світ» - це:
А) художній опис
Б) пейзаж
В) портрет
Г) сюжет
10. Напружений епізод у стосунках між дядьком і племінником зображено у творі:
А) «Лось» Є. Гуцала
Б) «Чарівники» Є. Гуцала
В) «Дивак» Гр. Тютюнника
Г) «Сіроманець» М. Вінграновський

«Світ який — мереживо казкове!..» Від неї віє юнацьким максималізмом, життєствердною енергією. Автор передає почуття ліричного героя, який відчуває потребу в коханні і добрі, тому просить у долі:

Дай мені любові,

дай добра,

Гуркочи у долю мою, світе..

Не шкодуй добра мені, людині,

Щастя не жалій моїм літам.

Юнак очікує від життя дива, приходу справжніх почуттів, про які мріяв в «юнацьких несміливих снах». Очевидно, таки прийшло до ліричного героя перше кохання. Інколи, засліплений сильним почуттям, не помічаєш недоліків милої серцю людини; але може настати час руйнування «рожевих ілюзій». І саме тоді перевіряється глибина, щирість кохання.  Кохання — не лише повсякденні радощі, воно інколи несе і муки, і страждання, бо буває нерозділеним, болючим, зрадливим. Письменник, мабуть, відчув  на собі, тому і з’явилися вірші «Люсі», «Ти байдужа, як мертве місто», «Є в коханні і будні, і свята…». В останній поезії поет розкриває буденні і святкові дні любові, як буває непросто молодим людям порозумітися, знайти спільну стежину в житті, гармонію , почуттях…

Але, що б там не було, треба чекати на єдину, велику, вірну любов — вона до неї неодмінно прийде.  Втрачає багато той, хто не вміє поступитися, не здатний відрізнити важливо го від мізерного.

Василь Симоненко закликає бути життєрадісними, любити свою батьківщину,  народ, пробуджувати в людині прекрасні почуття. Власне таким і був поет,  прожив лише двадцять дев’ять років, пізнав радощі кохання і був до безтями закоханий у життя!

Объяснение:

Объяснение:

Мо наделен уникальным даром. Когда мужчина читает вслух книги, то персонажи сказок оживают и переносятся в наш мир, но Мо еще не до конца освоил этот дар. Поэтому, когда книжные герои появляются у нас, на их место, на книжные страницы отправляются реальные люди. У Мо есть дочь Мегги, ей 12 лет.

Однажды, при прочтении книги «Чернильное сердце», Мо имел неосторожность выпустить из нее злого Каприкона, персонажа этого произведения, а также его слугу Басту и бродячего артиста Пыльнорука, который управлял огнем. Вместо них в книгу отправилась супруга Мо. Мегги осталась без матери.

Каприкон довольно быстро освоился в нашем мире. Он не хотел обратно в книгу. Злодей решил уничтожить все экземпляры «Чернильного сердца», чтобы никто не смог отправить его обратно...