1. Гра «Розпізнай прислів’я або приказку ». 1.Яку приказку кажуть, коли хтось перебільшує у своїй розповіді?
2. Яким прислів’ям попереджають людей про те, що слово неможливо повернути
назад?
3. Так кажуть про того, хто хоче зробити одночасно декілька справ.
4. Яким прислів’ям оцінюють вашу працю, якщо ви швидко й добре
відремонтуєте стілець, телефон, телевізор чи будь-які інші речі?
5. Коли ви тривалий час не були дома і нарешті повернулися, яке прислів’я ви
скажете?
6. Яке прислів’я ви згадаєте, якщо довго не могли виконати якесь завдання, а
разом з товаришем зробили це швидко
7. Яке прислів’я до вам відшукати дорогу в незнайомому місті?
8. Якщо з вами трапиться біда і вам на до прийдуть друзі, яке прислів’я
згадаєте?
9. Коли вам пообіцяв товариш до не дотримався слова, яку приказку
ви йому скажете?
10. Якщо мама попросила вас щось зробити, а ви не вмієте і кажете про це, то яку
приказку почуєте у відповідь?
2. Вікторина «Оголошення з прислів’їв».
Назвіть прислів’я за змістом оголошення.
1. Збираємося біля вхідних дверей школи. Не запізнюватися, бо чекати одного не
будемо.
2. Подарую коня, але одне прохання: в зуби не заглядати
3. Завжди буду поруч з вами, ходитиму по слідах, робитиму все, що й ви, буду в
усьому вас наслідувати
4. Потоваришуй зі мною – станеш таким, як я. (
5. Лікую від усіх страхів. І повірте: ходитимете не лише до лісу. (Вовків боятися,
то в ліс не ходити).
3. Прочитайте текст, знайдіть і випишіть прислів’я та приказки.
З ким поведешся, від того й наберешся
Сергійко й Данилко товаришували з першого класу. Разом часто готували уроки,
тоді казали, що одна голова добре, а дві – краще. Разом гралися, разом ходили у
секцію з баскетболу. Про Сергійка й Данилка усі казали, що вони друзі не розлий
вода. У п’ятому класі дружба хлопців стала ще міцнішою після того, як Данилко
заступився за Сергійка перед задерикуватим старшокласником. Та ось із Сергійком
щось трапилося. Він став уникати Данилка, казав, що дуже зайнятий, не виходив
гуляти у двір із дітьми. І вчитися почав гірше, і нечемно поводитися з учителями та
однокласниками. Данилка це дивувало і непокоїло. Він часто чув, як казали вдома,
що чужа душа – темний ліс. Та одного разу він випадково побачив Сергійка за
рогом школи у компанії того самого розбишакуватого старшокласника, та ще й із
цигаркою в руках. «Так он воно що! – подумав Данилко. – Недарма ж говорять, що
з ким поведешся, від того й наберешся». І вирішив, що неодмінно серйозно
поговорить із Сергійком і порадить йому уникати таких «друзів».
Одного дня Данилко звернувся до свого друга: – Ех, ти… А ще казав, що друзі пізнаються в біді. А тепер тікаєш від мене до
того грубого і невихованого парубка. – Ти не розумієш, я хочу бути таким, як він, нікого не боятися і взагалі… – Ні, Сергію, це ти нічого не розумієш. Той хлопчисько вчить тебе тільки
нехорошим речам: ти перестав вчитися, не ходиш на баскетбол, а це ж твоя
улюблена спортивна гра. І стаєш таким же грубим і невихованим, як твій
новий приятель. Та й шкідливих звичок нахапався від нього. Недарма в народі
кажуть, що погане товариство й доброго чоловіка зіпсує. – А ти знаєш, Данило, у мене й справді приятелів тьма, а друга нема. Такого як
ти, напевно, й не буде. Вибач мені, що я так вчинив, уникав тебе, ховався. – Є каяття, та немає вороття. – сказав Данилко. – Але це не про нашу
дружбу. Давай забудемо і навіть не будемо ніколи згадувати про цей
неприємний випадок. – Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже. Дякую тобі, друже, за
правду і за те, що не відвернувся від мене.
Цитатна характеристика Лілі.
«Просунулась у двері світло-руса пелехата голова».
«Нова учениця виявилася просто-таки незвичайною дівчинкою. По-перше, знала англійську мову так само добре, як українську… По-друге, безліч разів виступала по телевізору в дитячих передачах, по-третє, знімалася в кіно. По-четверте, вчиться у балетній студії театру».
«Під час перерви вона сідала на учительський стіл, гойдала довгими ногами в строкатих панчохах і, страшенно горда з загальної уваги, перелічувала усі свої таланти».
«У мене є мільйон фотографій… Що? Ти не чула про Ганну Романюк? А хто така Майя Плісецька - ти знаєш? А що таке па-де-де і батман - ти знаєш?»
«Лілі показувала балетні па, дівчатка пробували повторити за нею кожен рух, а хлопчаки і чмихали зневажливо, і чудувались, і розпитували».
«Вона й сама не довго ображалася, що її перестали слухати і розпитувати про знімання в кіно. Мугикала пісеньки на уроках, носила в клас паяца з великим червоним ротом від вуха до вуха: натягне клоуна на долоню, а він вклоняється, плеще короткими ручками і показує язика».
«А після кожного зауваження за якийсь вибрик кумедно морщила ніс і дуже щиро обіцяла: «Я більше не буду, от побачите!»
«Часом траплялося, що Лілі раптом серйознішала, її захоплювали незвичайні ідеї, і вона завзято бралася їх здійснювати».
«Я відкриваю курси англійської мови. Записуйтесь. От побачите - я буду найкращою у світі вчителькою».
«Діти приходили на заняття, ніби це й справді були курси. Лілі повчала їх з поважною міною, почепивши на носа невідомо де роздобуті окуляри. Розмовляла тільки англійською мовою і вимагала у відповідь того ж. Цілих два тижні на уроках ніхто не порушував дисципліну».
«А потім дівчинка не з’явилася на заняття. Діти сиділи і чекали. Хтось уже запропонував іти додому, коли на порозі врешті стала "вчителька". Обличчя в неї аж палахкотіло рум’янцем, коротка зелена куртка вся змокла від снігу, а в руках Лілі тримала зв'язані докупи ковзани..."
«І обвела товаришів безтурботним, упевненим поглядом людини, якій усе легко минається».
«Лілі було дуже соромно, але ж хіба годиться отак відразу каятись!»
«Лілі стояла, недбало хмикаючи, доки вони виходили, а потім жалібно схлипнула, сіла за парту і, затулившись мокрим холодним рукавом, довго плакала в порожньому класі…»
«А іншого разу вона надумала ставити п’єсу про Попелюшку, і, звичайно, головна роль належала їй. Однак виявилося, що по ходу дії Попелюшці необхідно співати. А Лілі, на жаль, уміла все на світі, крім цього».
«І ніхто з них поняття не мав, що Ліда напередодні говорила Попелюшці: «Добре тобі, ти будеш на сцені, а я за завісою…» «Лілі півночі зітхала, а вранці нагріла градусник біля груби, і мама здивовано обмацувала їй голову…»
«У день вистави Лілі почувала себе справжньою Попелюшкою. Бідна, бідна дівчинка! Ніхто її не любить, не відає, яка вона хвора, яка самотня! Лілі увійшла в роль: замикається на ключ у кімнаті і перед дзеркалом влаштовує виставу сама для себе. Бідна маленька Попелюшка!»
Відповідь:
Михайлик - уособлення духовного багатства, доброти і краси
М. Стельмах у творі "Гуси-лебеді летять" розповів нам про найчарівніші дні свого життя - дитинство. Маленький Михайлик - син селян, якого з дитинства привчали бути добрим та людяним, нести в собі духовну красу, вміти бачити чарівність навколишнього світу. Хлопчик шанує старших, любить рідних та сприймає світ, як щось особливе та неймовірне.
Михайлик вражає мене своїм вмінням бачити красу природи. Хлопець любить зорі, зачаровується красою жита в полі, відчуває особливий аромат трав у лісі. Він з захопленням слухає співи перепілок та стук дятлів. Хлопець допомагає батькам у господарстві, шанує землю, рано прокидається, щоб пасти коняку Обмінну. Михайлик - уособлення духовного багатства, доброти і краси.