1.Хто приніс звістку про приїзд ревізора?
2.Де зупинився невідомий молодий чоловік?
3.Де служив Хлєстаков?
4.З чиїх уст читач дізнається про справи Хлєстакова?
5.У кого першого «ревізор зайняти гроші в борг?
6.Що було слабкістю Івана Олександровича?
7.Хто з чиновників гудить поштмейстера, суддю,наглядача училищ?
8.Кому Хлєстаков вирішив написати про все, що відбувається в містечку?
9.Скільки грошей «назбирав» названий ревізор?
10.Який чин хотів отримати городничих?
11.З якого документу чиновники міста почули свої справжні характеристики?
12.Хто повідомляє весь «цвіт» міста про приїзд чиновника із Петербурга?

Раніше мені було невідомо, що існує такий пісенний жанр, як коломийка. Навіть це слово було для мене новим. Про ці твори я довідався на уроці української літератури, а потім знайшов записи коломийок в Інтернеті й послухав цілу низку коломийок. Виявилося, що цей пісенний жанр збагачується й сьогодні. А до коломийок не байдужі й відомі українські виконавці, наприклад, співачка Руслана, гурт "Мандри" та інші.

Отже, коломийки — це коротенькі дворядкові пісеньки, що можуть виступати як приспівки до танцю або існувати незалежно від нього. Часто вони об'єднуються у в'язанки, які часто не мають сталого змісту: "Ой співанки-коломийки, в'язанку з них в'яжу, як попросять заспівати, я ся не відкажу". Дуже здивувало мене те, що коломийки виникли дуже давно: перші відомі нам записи належать до XVII сторіччя, але є документальні свідчення про їхнє існування ще в давніші часи! Назва вказує на місце виникнення: місто Коломия Івано-Франківської області. Певну спільність із коломийками мають пісеньки, які поєднують спів із танцем у колі, — сербські "коло", чеські "до колочка", болгарський "хоро".

Объяснение:

- «босі ноги» [с158];

- «підібгав ноги під поли діжурчини, щоб зігрілися» [с.158];

- «він оглянув климкові ноги, обсипані курятами, брудні, побуряковілі од холоду» [с.168];

- «пішов по шляху, сколюючи ноги холодною до роси стернею» [с.168];

- «бо як же оце йти в осінь босому» [с.174];

- «підвівся, щоб іти, і впав: ноги не видержали. їх ніби одняло» [с.174];

- «він таки підвівся і пішов, ледве-ледве пересуваючи ступні в крутій пилюзі» [с.175];

- «найдужче боліли ноги зранку після ночівлі» [с.175];

- «роздмухав жаром і довго одігрівав ступні, час від час дотуляючи їх просто до полум’я» [с.175];

- «на дорогу він ще раз добре відігрів ноги» [с.176];

- «климко підвівся – ноги одразу загули і налилися гарячим» [с.194];

- «а чого ж босий? – щоб легше на ноги…»[с.203];

- «ногам одразу стало затишно» [с.203];

- «климка осипало колючим жаром, а ноги потерпли і знемоглися, як після цілоденної ходьби» [с.204];

- «тай ніг уже не треба було б сідати гріть» [с.213];

- «йшов і йшов, напнувшись надірваною плащ-палаткою, доки несли ноги» [с.225].