1. Колір, який переважає у творі: а) червоний;
б) білий;
в) синій;
г) зелений.
2. Визначте римування поезії:
а) паралельне;
б) кільцеве;
в) перехресне;
г) верлібр.
3. Жанр лірики «Васильки»:
а) пейзажна;
б) інтимна;
в) філософська;
г) громадянська.
4. Васильки росли:
а) у полі;
б) біля лісу;
в) на клумбі вдома;
г) неподалік від річки.
5. Квітки ліричний герой порівнює з кольором:
а) очей коханої;
б) неба;
в) річки;
г) раннім туманом.
6. На видноколі можна було побачити:
а) гаї;
б) луки;
в) село;
г) кохану ліричного героя.
7. «Одсіяють роки, мов…» — продовжте рядок поезії:
а) мить;
б) вечірня зоря;
в) хмарки на небі;
г) ранішній сонячний промінь.
8. Кохання з роками може перетворитися на:
а) квітки;
б) джерельце біля лісу;
в) солов’їв — митців співу;
г) тополі край дороги.
9. У невідомий час летять:
а) незабутні роки;
б) щасливі хвилини;
в) журавлі;
г) хмарки.
10. Ліричний герой звертається і описує красу:
а) весняного поля;
б) гаїв;
в) хмар сонячного ранку;
г) милої.
11. Другий, невідомий час буде сповнений:
а) радістю;
б) привітом;
в) бадьористю;
г) золотом.
12. У тексті поезії васильки порівнюються з:
а) очима коханої;
б) внутрішнім почуттям ліричного героя;
в) красою і привабливістю поля;
г) намистом молодої.

Тема: зображення морського пейзажу, гармонії у природі.

Ідея: захоплення від краси та гармонії морського краю.

Епітети: ясне небо, ясне сонце, ясні хмарки, країна світла, золотиста блакить, тихий плескіт, хвилечка перлиста, малим човенцем, стежечка золотиста, щире золото, золотим шляхом, підводнії каміння, вічне проміння.

Метафора: з весельця щире золото спадає, країна золотистої блакиті, рине хвилечка перлиста, золотим шляхом по в’ється стежечка злотиста, тим шляхом, що проложило ясне сонце через воду.

Зменшувально-пестливі суфікси: віконце, хмарки, хвилечка, човенцем, стежечка, з весельця.

Аналіз вірша «Тиша морська» Лесі Українки

Рід літератури: лірика

Жанр: вірш

Тема: зображення морського пейзажу, гармонії у природі

Ідея: захоплення від краси та гармонії морського краю

Головна думка: "не страшні для мене вітри в краю вічного проміння" (душевну радість породжує гармонія в довкіллі)

Художні засоби

Епітети: ясне небо, ясне сонце, ясні хмарки, злотиста блакить, тихий плескіт, хвилечка перлиста, стежечка злотиста, щире золото, золотим шляхом, підводнії каміння, вічне проміння

Метафора: час гарячий, з весельця ...золото спадає, країна світла та злотистої блакиті, рине хвилечка, шляхом по в’ється стежечка злотиста, в краю вічного проміння

Персоніфікація: колихає море хвилі, проложило сонце

Повтори (тавтологія): ледве-ледве; ясне небо, ясне море, ясні хмарки, ясне сонце; по попливла.

Повтори (анафора, єдинопочаток): " Певне, се ... Певне, тут...", "Править хтось малим човенцем..."

Зменшувально-пестливі суфікси: віконце, хмарки, хвилечка, човенцем, стежечка, з весельця.

Риторичні оклики: "...бува негода в світі!", "...шляхом по "

Інверсія: "Рине хвилечка перлиста", "В'ється стежечка злотиста"

Антитеза (протиставлення): "від сходу до заходу", "... весла підіймає, ... золото спадає"

Заперечення: "Не страшні для мене вітри. Ні підводнії каміння... не згадала"

Кількість строф: вісім

Рими: віконце — сонце, блакиті — світі, хвилі — білі, перлиста — злотиста, підіймає — спадає, сісти — по заходу — воду, каміння — проміння

Объяснение: