1.ЛІТЕРАТУРНИЙ ДИКТАНТ «ТАК – НІ» (У ЗОШИТІ)

1). ІВАН БУВ УПЕРТИЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ.

2). ІВАН З ДИТИНСТВА ЗАЙМАВСЯ СПОРТОМ.

3). ДОКТОР БРЯКУС НАМАГАВСЯ РОЗВИВАТИ У ХЛОПЦЯ ТІЛЬКИ М’ЯЗИ.

4). ІВАНА ЗА СИЛУ НАЗИВАЛИ ВЕДМЕДЕМ.

5). ІВАН СИЛА ПЕРЕМІГ МАГДЕБУРУ І СТАВ ЧЕМПІОНОМ РЕСПУБЛІКИ.

6). ПІСЛЯ ПЕРЕМОГИ ІВАН БІЛЬШЕ НЕ ПРАЦЮВАВ ВАНТАЖНИКОМ.

7.) АВТОМОБІЛЬНА АВАРІЯ, В ЯКІЙ ЗАГИНУВ ДОКТОР БРЯКУС, СТАЛАСЯ З ВИНИ ІВАНА

8.) ДОКТОР БРЯКУС ВВАЖАВ, ЩО ІВАН СИЛА - ЦЕ ЙОГО ГОЛОВНИЙ ШАНС У ЖИТТІ.

9.) АГЕНТА ФІКСУ ЗА РОЗКРИТТЯ ЗЛОЧИНУ З АВАРІЄЮ ПІДВИЩИЛИ ПО СЛУЖБІ.

10). МАДАМ БУХЕНБАХ ЗАПРОПОНУВАЛА ІВАНОВІ СИЛІ ВИГІДНИЙ КОНТРАКТ: ВІН ПРАЦЮЄТЕ У НЕЇ РІК, ЗА ЩО ОТРИМАЄ 50 ТИСЯЧ.

11). ПЕРШОЮ У ЦИРКУ ІВАНА ПРИВІТАЛА АКРОБАТКА РЕНАТА.

12.) МАДАМ БУХЕНБАХ НАКАЗАЛА СИЛІ БОРОТИСЯ З ГЛЯДАЧАМИ.

​

Василь Симоненко написав чудову віршовану казку «Цар Плаксій та Лоскотон». Вона цікава та легко читається. Два головні герої казки зовсім різні. Мені не подобається злий цар Плаксій, він несе темряву суму. Мене захоплює веселий Лоскотон, який приносить світло радості людям.     Дядько Лоскотон має добре серце, він любить дітей, прагне робити тільки добрі діла, допомагає іншим. Терплячість допомагає переносити ув’язнення, а мужність та сміливість - перемогти всі безглузді заборони царя. Дорослі та діти люблять Лоскотона, бо він несе людям справедливість, радість і «приходив до усіх голосний та щирий сміх». Автор так описує його : «мав він вдачу теплу й щиру, ще й лукавинку в очах».     Зовсім іншим ми бачимо Плаксія: «голова його – мов бочка, очі – ніби кавуни». Цар любить тільки владу, прагне, щоб слуги тяжко працювали на нього. Сльози лиються з його очей, тому він бажає іншим тільки суму. Народ не любить свого нелюдяного правителя, який є злий та розлючений на усіх. За спиною гвардії він був сміливий, а сам на сам – страшенний боягуз: «раптом цар упав на трон», коли побачив у палаці Лоскотона.       Цар від лоскоту лопнув, втекли його сумні діти, тому закінчився сум в «красі-країні з дивним ім’ям Сльозолий. А дядько Лоскотон «живе й понині, дітям носить щирий сміх».

Відокремленість від оточуючих: "Якого не прийнято, то й той сидить тут, осторонь, і з цікавістю стежить за грою" доброта: "за великим Павликовим горбом діти ще не вміють побачити чудового серця його, тому боявся, що пустуни зобидять хлопця"(Дід Антип про хлопця) самотність: "Через його страшний горб товариші цурались його, й він звик бути здебільшого самотнім, на самоті з своїми думками, жив ними, тішився, розважався ними" лагідність: "гарний світ нениних казок зробив і ті думки його лагідними, а серце чулим до всяких пригод, що траплялися створінням малим та беззахисним" любов до природи: "любив звірят, любив пташок, навіть зомлівав, коли при нім хто з хлопців розбивав пташині яєчка або скручував голови горобеняткам"