1. Літописи належать насамперед до літератури: а) біблійної;
б) історичної;
в) публіцистичної;
г) наукової.
2. Що допомагає сприйняти ідейний зміст «Повісті минулих літ» у зв’язку з відсутністю єдиної композиції?
а) Доступна мова;
б) доречне використання художніх засобів;
в) хронологічний виклад подій;
г) застосування у творі біблійних легенд.
3. Біблійна легенда, якою починається історична книга Нестора Літописця, – про:
а) створення світу;
б) перших людей Адаму і Єву;
в) потоп на землі;
г) Вавилонську вежу.
4. Дата, яка першою зазначена у творі:
а) 852 р.;
б) 998 р.;
в) 1113 р.;
г) 1377 р.
5. З яким проханням мешканці Києва звернулися до Святослава («Повість минулих літ»)?
Щоб він:
а) дозволив функціонування духовної семінарії;
б) відмінив прибутковий податок;
в) повернувся з походів і захистив їх від печенігів;
г) припинив міжусобні війни.
6. Нестор Літописець, на відміну від інших ченців:
а) розташував відомості в літописі у хронологічній послідовності;
б) дав назву «Повісті…»;
в) вилучив зі свого літописного твору окремі біблійні легенди;
г) вважав введення християнства на Русі поспішною справою.
7. Монах-чернець у «Повісті…» на прикладі сказання про Бориса і Гліба:
а) возвеличив слов’янській рід;
б) схвалив християнство;
в) пишався історичним минулим Київської Русі;
г) засудив смуту та міжусобні війни.
8. Для сина якого князя було здійснено одну з редакцій «Повісті…»?
а) Ярослава;
б) Ігоря;
в) Володимира;
г) Святослава.
9. Літописні події є основою для:
а) «Слова про мудрість»;
б) «Слова про похід Ігоря Святославовича»;
в) «Ізборника Святослава»;
г) Псалтиря.
10. Подія у «Повісті минулих літ», яка вперше датована:
а) похід Олега на Царгород;
б) облога Києва печенігами;
в) перемога князя Святослава над хазарами;
г) заснування Києва трьома братами.
11. Літопис Нестора — видатний твір світової літератури, його використовували в ХV–ХVІ ст. історики:
а) Польщі і Німеччини;
б) Болгарії та Угорщини;
в) Туреччини і Франції;
г) Англії й Іспанії.
12. У літописі відчувається широкий кругозір Нестора, його глибоке знання:
а) ораторського мистецтва;
б) культури тих народів, які намагалися завоювати Київську Русь;
в) справжнього виникнення Землі;
г) слов’янської та грецької літератури.
жадоба до матеріального збагачення завжди призводила до духовного зубожіння. цю аксіому доводили і , і мольер, і багато інших майстрів художнього слова. не лишився осторонь і український драматург іван карпенко-карий. у комедії "сто тисяч" він зобразив характери, які у погоні за грошима забули про основи основ людського буття - моральні принципи. таких героїв у п'єсі двоє: герасим калитка і кум його савка. проте, попри спільну в житті мету - здобуття грошей, - якими різними є ці персонажі! у першу чергу, мотиви для збагачення у кожного з них - різні. першою і центральною фігурою п'єси є багатій герасим калитка. він не знаходить собі місця, прагнучи розширити свої земельні володіння: "тут недоїдаєш, день при дні працюєш, жінка з діжі рук не виймає - і тілько ж всього-на-всього двісті десятин, а то ж, мабуть, і в десять тисяч не вбереш. не спиться мені, не їсться мені" найперше його цікавить матеріальне, а духовне - повністю знецінюється. так, релігійні традиції свого народу він використовує виключно у власних інтересах, спекулюючи поняттями віри. у робітника він забирає половину хлібини, посилаючись на те, що "гріх у неділю снідать". коли жінка збирається їхати до церкви, не дає їй коней, навчає: "люде в київ ходять за чотириста верстов, а ти не хочеш потрудитися для божого дому й шість худобу ганять в празник гріх. блажен чоловік, іже скоти милує". невже калитка насправді такий богомільний? ні, факти з його життя свідчать, що це не так. і думає він у цей момент не про те, щоб вшанувати церковне свято, а про те, що "скотина гроші коштує". і, звичайно ж, центральна інтрига твору - купівля фальшивих грошей - явище протизаконне, але цього, справжнього гріха, герасим не боїться. коли савка, якого калитка взяв у компаньйони, повертається із міста, успішно розмінявши "фальшиві" купюри, коли сповіщає, що гроші "годяться", герасим розчулено каже: "куме, вашими устами бог говоре". лицемірство є ще однією виразною рисою цього персонажа. перед своїми друзями він прагне мати вигляд доброго та чесного чоловіка, який дуже любить свою жінку. насправді він поводиться зі своєю дружиною жорстоко. ось що говорить сама параска: "бий, бодай тобі руки посохли! і замолоду з синяків не виходила, бий і на старість! у! харциз - коняку жаліє, а жінку бить збирає" втім, до бійки справа не доходить: як тільки на порозі з'являється копач - герасим цілує параску. другим, хто прагне здобути гроші будь-якою ціною, є савка - змучений бідністю селянин, який живе у боргах і не знає, як існувати далі. доведений до відчаю, савка згоден продати дияволу власну душу: "пішов би до нього в гості у саме пекло: надокучило отак раз у раз позичати, нехай би дав, іродів син! чи душу йому, луциперові, треба, то нехай би брав, бо без душі, мабуть, легше, як без грошей". савка розмірковує про те, що, мабуть, сусідський поміщик жолудь має "нечисті гроші", тобто, він вже скористався цією можливістю. але наприкінці цієї ж яви савка робить ще один висновок: "е, куме, мабуть, і в тебе нечисті гроші, і в тебе душа вже не своя". і у цих словах - уся суть конфлікту, тут заховано корінь зла. про людину, яка ставить на перше місце в житті багатство, можна впевнено сказати, що вона продала душу дияволу. під час поділу грошей і калитка, і савка готові вбити один одного. втім, коли справу провалено, коли герасиму не дали накласти на себе руки, савка кається. і його покаяння - це справжнє покаяння людини-християнина: "буде здоров'я - будуть і гроші, а я навіки від них одрікаюсь, ніколи в світі не буду хотіть більше, ніж бог дає". на жаль, з боку калитки покаяння ми не
таким чином, у п'єсі "сто тисяч" іван карпенко-карий утверджує ідею духовності як основи людського життя.