1. Митько та Сергій (за твором Я. Стельмаха «Митькозавр із Юрківки, або химера лісового озера»)перейшли до
А 3 класу Б 4 класу В 5 класу Г 6 класу Д 7 класу
2. Яку колекцію вчителька зобов’язала зібрати школярів улітку?
А лікарських трав Б комах В листя дерев
Г квітів Д насіння квітів
3. Батьки Сергія вагалися щодо поїздки сина з приятелем до бабусі, бо
вони
А турбувалися про погану поведінку Сергія та Митька під час подорожі
Б боялися відпускати хлопців самих у дорогу
В хотіли, щоб син поїхав у табір відпочинку
Г планували поїздку на море
Д переживали , що хлопці сядуть не в той поїзд
4.Чому Митькова бабуся не одержала телеграми про приїзд гостей?
А листоноша не встиг принести Б листоноша згубив телеграму
В тато Митька забув відправити Г Митько забув відправити
Д телеграма прийшла наступного дня
5. Василь захоплювався
А лижами Б фігурним катанням В біатлоном
Г греко-римською боротьбою Д велосипедним спортом
6. По-вуличному дядька Гната звали
А супермузикантом Б лірником В Фа-Дієзом
Г Бемолем Д Нотою
7. Що крикнув услід Сергій Василю Трошу, який зненацька виїхав
назустріч хлопцям у лісі?
А «А куди ти їдеш, шалений?!» Б «А щоб тобі колесо відпало!»
В «Де ти взявся такий прудкий?!» Г «Чого ти путаєшся під ногами?!»
Д «Не бути тобі майстром спорту?!»
8. «Це ж щастя — таких діточок мати», — ця думка належала
А діду Трохиму Б дядьку Гнату В бабусі Сергія
Г батькові Сергія Д матері Митька
9. Сергій з Митьком досліджували істоту, яка жила в озері
А два дні Б тиждень В півмісяця
Г місяць Д два місяці
10. Приголомшений, картаючи себе за негідний вчинок, я принишк у
курені… Докори совісті люто вгризались у мою душу, шматували її на
дрібні клаптики» -,так розмірковував Сергій, бо
А не втримав чудовиська, за яким хлопці полювали
Б відпустив рибу в озеро
В поїхав до бабусі Митька без дозволу своїх батьків
Г не догледів багаття, і вони залишилися без вогню Д заснув на посту
11. Невідомим звіром виявився
А динозавр Б чупакабра В дід Трохим Г Васько Д пес
12. Бабуся Митька сподобалася Сергію, бо вона
А пекла смачні пиріжки
Б гарно співала
В була веселою і життєрадісною Г читала хлопцям книги
Д не намагалася контролювати хлопців
13.Ірина Семенівна була вчителькою
А ботаніки Б зоології В географіїГ алгебри Д основ здоров’я
14. Хлопці їхали до бабусі
А півтори години автобусом Б цілу ніч поїздом
В цілу ніч поїздом та півтори години автобусом
Г дві ночі поїздом Д дві години автобусом
15.Митькова бабуся жила в
А с. Васюківці Б с. Юрківці В с. Гарбузяни
Г с.Тростянець Д с. Конопелька
16.Приїхавши до бабусі, хлопці відчули якесь виття, що було пов’язане
А з козою Б з військовими тренуваннями
В з музичним інструментом Г з коровою
Д з дитячим плачем
17.Василь Трош сказав, що він
А майстер спорту України міжнародного класу
Б майстер спорту з карате
В тренером з карате
Г тренером велосипедного спорту
Д майстром велосипедного спорту міжнародного класу
18.Подорожуючи до озера, хлопці зустріли Василя Троша, який назвав їх
А «мандриками» Б «мухоловами» В «блукачами»
Г «біологами» Д «розумниками»
19. До озера хлопці ходили
А коли була гарна погода
Б щодня
В у вільний від роботи час
Г коли йшов дощ Д по суботах
20. Хлопці мріяли спіймати чудовисько й послати його фотографію до..
А редакції районної газети
Б гуртка юних зоотехніків
В Академії наук Г музею археології
Д зоопарку
21.Хлопці для звіра взяли приманку
А корову Б козеня В курку Г качку Д кролика
22. Хлопці вирішили вартувати біля озера по черзі, щоб
А їх не вкусила змія
Б чудовисько зненацька не напало на них
В Василь Трош не пошуткував над ними
Г їх не вкусив собака Д їх не застукала бабуся
23.Чим Митько кидав по голові чудовиська?
А палками Б камінням В яблуками Г грушами Д землею
24.Головні герої твору були вдячні Василеві за те, що він
А подарував їм бурштиновий камінчик
Б розповів їм про химеру
В показав їм, де знаходиться бібліотека
Г приніс їм малинове варення
Д влаштував їм такі чудові канікули
Клен цілу зиму спав. Крізь сон він чув завивання хуртовини і тривожний крик чорного ворона. Холодний вітер гойдав його віти, вигинав їх. Та ось одного сонячного ранку відчув Клен, ніби до нього торкнулося щось тепле і лагідне.
Прокинувся Клен. А то до нього прилинув теплий весняний Вітер.
- Годі спати, зашепотів весняний Вітер. – Прокидайся, весна наближається.
- Де ж вона – весна? – запитав Клен.
- Ластівки на крилах несуть, - каже теплий Вітер. - я прилетів з далекого краю, від теплого моря. Весна йде полями – заквітчалася квітами, красуня. А ластівки на крилах несуть барвисті стрічки.
Ось про що розповідав теплий весняний Вітер Кленові. Клен зітхнув, розправив плечі. Зазеленіли бруньки, бо йде весна – красуня.
Статус дружби можна привласнити тільки чесним, щирим стосункам, коли в них є взаємне почуття добра один до одного і готовність безкорисливо до в будь-яку хвилину плюс душевна близькість.
Про дружбу можна міркувати вічно, як, наприклад, про сенс життя або про любов … Можна гати її, але мало кому дано її щиро відчути. Скажу просто: “Дружба потрібна!” Дружба дає щасливу можливість прийняти іншу людину такою, якою вона є, не намагаючись переробити її під себе, пристосувати до власних потреб. Дружба – це радість спілкування, заснована на довірі та впевненості в надійності друга.
А ще хочеться сказати, що помиляються ті, хто стверджують, що дружба, яка існувала в далекому минулому, зникла в сучасному світі. Світ завжди буде наповнюватися друзями, які будуть постійно дарувати нам радість. Цінуйте друзів, адже це найпрекрасніші люди! Вони будуть з вами протягом усього життя!
Основа всякої дружби – це, звичайно ж, довіра. Я вважаю, що основний принцип дружби – не зраджувати один одного. Дружити – це вільно і добровільно ділитися тим, що важливо для мене: будь то моє майно, думки, почуття.
Але ділитися – не означає давати, ті, хто в «дружбі» дають або отримують, не мають ні найменшого задоволення від цього. Мені навіть шкода таких людей. Ділитися – це твоє бажання, щоб інша людина брала участь в тому, що тобі дороге. Довіра зміцнює дружбу. По суті, перевірка довіри і є перевірка дружби. Справжньому другу я довіряю безмежно. Я знаю, що друг не кине мене в біді і завжди до навіть якщо він зі мною не згоден. Дружня любов – найдорожче почуття. Дороге воно своєю незвичністю.
Звичайно, ніхто не ідеальний, навіть у друзів є недоліки, які можуть мені не подобатися. Але тим не менш, це друг. Більш того, навіть брехун не стане брехати другу, а ледар для друга зробить неможливе. Вибираючи друга, ми не шукаємо ідеалу, «богиню» або «принца на білому коні», нам просто потрібен той, на кого можна покластися, з яким нас пов’яжуть тісні стосунки і спільні цілі.
Звичайно, дружба менш емоційна, ніж любов, але найчастіше вона більш уразлива: зганьблену дружбу важче відновити, ніж любов, адже в любові присутнє бажання, а дружба заснована на довірі. Якщо людина не може більше довіряти другу, то все – дружба розбита. Звичайно, колишні друзі можуть і спілкуватися, і захоплюватися один одним, але раз немає довіри, немає і дружби. Втрачену довіру важко завоювати знову.
Як і все дороге, дружбу непросто придбати – за неї можна заплатити лише взаємної дружбою. Буває так, що ти хочеш з кимось подружитися, але процес розташування до себе цієї людини займає багато часу, перш ніж вона стане твоїм другом. Адже завоювати дружбу складно: про неї треба дбати як про троянду, бо вона крихка, і від одного випадкового дотику може звернутися в ніщо.
В українській літературі можна знайти багато прекрасних творів, в яких оспівується справжня дружба. Це і твори письменників минулих років, і твори сучасних авторів. Деякі з них ми вивчаємо за шкільною програмою. Серед сучасних творів, які висвітлюють дружні відношення, мені найбільш усього подобаються оповідання «Тореадори з Васюківки», головні герої якого Ява та Павлуша – наші ровесники, які були кращими друзями, і завжди були разом у своїх витівках. Це і оповідання «Звук павутинки», в якому зображена незвичайна дружба хлопчика Льоньки і старого вченого Адама, і оповідання «Митькозавр із Юрківки або Химера лісового озера», в якому ведеться оповідь про цікаві канікули двох шкільних друзів – Митька і Сергія, які влітку пережили низку надзвичайних пригод. Усі ці герої дуже різні між собою, але всіх їх об’єднує те, що своїми вчинками та відношеннями до своїх друзів вони можуть стати для нас прикладом справжньої дружби. Крім того, головні герої цих творів, окрім Адама, наші ровесники і дуже схожі на нас