:'(
1. Моральний урок дідів з оповідання О. Довженка „Ніч перед боєм” для молодих бійців полягав
у тому, що А вони попалили всі човни й зірвали ворогові переправу
Б перевернули човни й загинули разом із ворогами
В зробили засідку й побили багато ворогів
Г мужньо витримали знущання ворогів і не видали партизанів
2. Кого діди Платон і Савка ставили за приклад бійцям, що відступали?
А Кармалюка Б Гонту, Залізняка В своїх синів Г самих себе
3. Кульмінацією у творі Н. Бічуї „Шпага Славка Беркути” є
А поєдинок на шпагах Юлька та Славка Б суд над Славком
В привід хлопця, який назвався Вернутою, до дитячої кімнати міліції
Г спізнення Славка на театральну виставу до Лілі
4. У невинуватість Славка вірили А тренер, Лілі Б Стефко та Юлько
В класний керівник і директор школи Г інспектор дитячої кімнати міліції, Надія Григорівна
5. Дід Платон з оповідання О. Довженка „Ніч перед боєм” лаяв відступаючих наших бійців
А за невміння користуватися зброєю, влучно стріляти
Б за невміння маскуватися, рити окопи
В за боягузтво, невміння та небажання захищати рідну землю
Г за те, що забувають писати листи своїм рідним
6. Особливостями композиції повісті Н. Бічуї „Шпага Славка Беркути” є
А введення казкових, фантастичних елементів
Б наявність оповідача, розповідь ведеться від першої особи
В наявність багатьох відступів, листів, снів
Г зміщення часових площин, різнобічний показ героїв, заглиблення у психологію
7. Юлько Ващук, герой твору Н. Бічуї „Шпага Славка Беркути”, розчарувався у своєму батькові
через те, що А той збирався до міліції заявляти на Славка за поранення
Б той скористався чужою працею, видавши її за свою
В батько часто сварився з мамою Юлька
Г не підтримував його захоплення музикою, малюванням
8. Порівняйте образи діда Платона й діда Савки з образом капітана Колодуба (за оповіданням
О. Довженка „Ніч перед боєм”).
9. Порівняйте образи Славка та Юлька з повісті Н. Бічуї „Шпага Славка Беркути ”.
10-12б. Виконайте одне із завдань.
А Висловіть своє судження про важливість моральних чеснот у житті людини, дружби та
підтримки батьків (за твором Н. Бічуї „Шпага Славка Беркути” та власними Б Висловіть свої судження про необхідність виховання патріотизму. Можливо, воно не
потрібне в нашому глобалізованому світі? (за оповіданням О. Довженка «Ніч перед боєм» та
власними
Климко - головний персонаж твору Г. Тютюника "Климко". Це мала дитина, що є знедоленою сиротою. Роки дитинства хлопця прийшлися на часи страшної та кривавої війни. Про його поневіряння каже і зовнішність: "Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще й в дядьковій Кириловій діжурці". Ця війна не знищила його духовно, навпаки, загартувала, надала сили та залізної волі. Климко є вірним приятелем, щирим товаришем, співчутливою людиною. Він мав притулок і поділився ним, здавалося б, з зовсім чужою людиною. Його серце сповнене доброти та співчуття. Хлопець знає, що таке голод, тому вирушає у тяжку дорогу по сіль. Маленький лицар зустрічається в обличчя з небезпекою, знайомиться з хорошими людьми, які допомагають йому так само віддано, як і він своїм товаришам. Він знає, що його чекають. Тому, зібравши всі сили та волю, йде, несучи важкий мішок. Проте, не судилося цій мужній людині побачити вільне життя. Климко - символ мужності та хоробрості, надій та віри.
Твір розміщено в твори з української літератури від Tvir в Пятница 4 сентября
Війна несе горе всім. Кров, біль, страждання випали на долю дорослих, які зі зброєю в руках пішли на фронт. Та як почувалися діти і підлітки, багато з яких залишилися без піклування старших, без даху над головою, перед щоденною смертельною небезпекою? На собі, своїй долі відчув чорний подих смерті і Григір Тютюнник. Пізніше, ставши письменником, він не зміг не описати тих страхіть, які випали на долю покоління. Розповідь про дітей війни — основна тема його творчості, зокрема повісті «Климко».
Головний герой, як і сам письменник, залишився сиротою, виховувався у дядька, доки той не загинув від німецької бомби. Вже з початку повісті ми бачимо, що хлопчик серйозний, відповідальний. А зі смертю дядька йому і зовсім довелося покладатись тільки на себе. І Климко, і його друг Зульфат — чуйні, чутливі до чужого горя. Самі беззахисні, вони прихистили у себе свою вчительку з її немовлям. Зрозумівши, що запасів на зиму обмаль, Климко вирішив іти у Слов’янськ по сіль, на яку можна було наміняти харчів. Подорож далека й безпечна, але Клим-ко готовий терпіти холод і голод заради Зульфата, заради Наталії Миколаївни і її дитинчати. Взаємодо характерна риса майже всіх героїв оповідання. На перший погляд безпорадна людина у трагічній ситуації знаходить сили і можливість до ншій: хлопці допомагають вчительці, старий безногий швець разом з голодним Климком рятують молоденьку дівчину від облави, чужа жінка доглядає хворого Климка і навіть за залишитися жити у неї. Біда зближує, згуртовує людей, виявляє глибини людської душі: доброту, порядність одних і жорстокість та підлість інших.
Фінал оповідання — трагічний. Климко загинув від фашистської кулі уже біля самого дома, а «з пробитого мішка тоненькою цівкою потекла на дорогу сіль».
Ця повість страшна своєю правдою про війну і красивою правдою про благородних людей. Схиляючи голову перед пам’яттю дітей, що загинули на війні, ми маємо докласти всіх зусиль, аби не опалював вогонь війни душі дітей.