1. Навіщо Мартину Борулі потрібне було дворянство, адже він чесний трудівник, заможна людина? 2. Як ви думаєте, чи додало б дворянство щастя Мартину Борулі та його родині?
3. Хто з другорядних героїв твору вам запам'ятався найбільше?
4. Чому твір "Мартин Боруля" називають трагікомедією?
головний герой роману «Острів скарбів» Р. Стівенсона — підліток за ім’ям Джим Хокінс.
Саме цей герой мені найбільше сподобався, адже завдяки йому у романі розвиваються події, і з героями цього твору відбуваються цікаві пригоди. На мій погляд, цей персонаж має багато позитивних рис і є справжнім зразком гідності та честі.
Джим, син власниці трактиру «Адмірал Бенбоу», опиняється безпосереднім учасником захоплюючої, але смертельно небезпечної історії. У його руки випадково потрапляє карта «острова скарбів», на якому піратський капітан Флінт заховав свої скарби. З перших сторінок роману Джим проявляє себе як відважна і благородна людина. Спочатку він вирішує дістатися скриньки пірата, але коли отримує можливість, хлопець бере тільки те, що належало йому та його матері.
К
оли Джим Хокінс потрапляє на шхуну «Еспанйола», та й тоді, коли він опиняється на острові скарбів, він поводить себе гідно. Коли випадково Джим Хокінс дізнається про те, що команда їхньої шхуни майже повністю склалася з піратів, які мали намір розправитися з його друзями, він здогадався передати цю інформацію своїм товаришам: сквайрові Трелоні, доктору Лівсі і капітану Смоллету. Завдяки цьому Джим рятує не тільки себе, а й усіх своїх друзів.
Пригоди Джима Хокінса та його товаришів закінчуються щасливо. Герої роману знаходять більшу частину скарбів і майже не зашкодженими повертаються додому. Пірати ж отримують заслужене покарання: назавжди залишаються на острові. А мій улюблений герой Джим Хокінс з гідністю виходить з усіх важких випробувань і долає усе, що приготувала йому доля.
Я думаю, що Джим Хокінс мав усі позитивні риси і його з впевненістю можна вважати справжнім позитивним героєм роману «Острів скарбів».
Він проявляє себе як відважна і благородна людина. У найскладніших ситуаціях Джим не втрачає почуття власної гідності і холоднокровності. Я вважаю, що доброта і співчуття головного героя роману Р. Стівенсона «Острів скарбів» може бути прикладом для моїх ровесників і завжди залишиться взірцем сміливості, гідності і відваги.
«Боже́ственна коме́дія» (італ. la Divina Commedia) — філософсько-фантастична поема Данте Аліг'єрі, його основний твір, вважається шедевром світової літератури, написаний тосканським діалектом.
У трьох частинах («Пекло», «Чистилище», «Рай») Данте описує свою мандрівку до Бога, слідуючи спочатку за Вергілієм до місця, від якого його супроводжує Беатріче, що уособлює милість Божу. Твір, який є цілою енциклопедією знань середньовіччя, стоїть на вершині італійської поезії. Подорож поета трьома світами, що описана в «Комедії» — це символічний шлях людства в його прагненні до істини.
Зміст
1 Склад
2 Історія
3 Сюжет
3.1 Пекло
3.2 Чистилище
3.3 Рай
4 Структура
5 Ідея
6 Українські переклади
6.1 Історія українських перекладів
6.2 Список українських перекладів
7 Різне
8 Примітки
9 Джерела
10 Посилання
Склад
Твір має три частини — «Пекло», «Чистилище», «Рай», кожна по тридцять три пісні, хоча «Пекло» містить у собі ще одну додаткову пісню, загальна кількість яких, в результаті сто.
Поема має декілька шарів: це і особиста драма поета, і алегоричний опис історії Флоренції, і опис світу: в першій частині Данте розповідає про неорганічну природу, в «Чистилищі» — про живу природу, а свої метафізичні погляди викладає в «Раї».
Спершу твір мав назву «Комедія», епітет «божественна» вжив у своєму дослідженні про поему Данте «Argomenti in terza rima alla Divina Commedia» італійський письменник-гуманіст Джованні Бокаччо. З того часу поему публікують з назвою «Божественна комедія».
Історія
Називаючи свою поему «комедією», Данте використовує середньовічну термінологію: комедія, як він пояснює в листі до Кангранде, - будь-який поетичний твір середнього стилю зі страшним початком і благополучним кінцем, написаний народною мовою; трагедія - будь-який поетичний твір високого стилю із захоплюючим і спокійним початком і жахливим кінцем. Слово «божественна» не належить Данте, так поему пізніше назвав Джованні Боккаччо. Трагедією Данте не міг назвати свій твір лише тому, що всі жанри «високої літератури» писалися латинською мовою. Данте ж написав її рідною італійською мовою. Оскільки Італія впродовж багатьох століть була роздроблена на безліч дрібних князівств, на її території існувала велика кількість діалектів. Твір Аліг’єрі «Божественна комедія», написаний у 14 ст.став однією з основних причин того, що рідний для Данте тосканський діалект став основою літературної італійської мови. Поет працював над твором у 1307-1321 р.р. «Божественна комедія» - плід всієї другої половини життя і творчості Данте, поема опублікована у 1555 році у Венеції. У цьому творі найбільш повно відбився світогляд поета. Данте виступає тут як останній великий поет середніх віків, поет, який продовжує лінію розвитку феодальної літератури. Головний герой в 35 років прочинає шукати кохану. Її ім'я - Беатріче. Вона супроводжує Данте по Раю.
Сюжет
Згідно з католицькою традицією, потойбічний світ складається з пекла, куди навіки потрапляють засуджені грішники, чистилища - місце перебування грішників, що спокутують свої гріхи, і раю - обитель блаженних.
Данте деталізує це подання і описує устрій загробного світу, з графічною визначеністю, фіксуючи всі деталі його архітектоніки. У вступній пісні Данте розповідає, як він, досягнувши середини життєвого шляху, заблукав одного разу в дрімучому лісі і як поет Вергілій, врятувавши його від трьох диких звірів, які загородили йому шлях, запропонував Данте зробити мандрівку потойбіччям. Дізнавшись, що Вергілій посланий Беатріче, померлою коханою Данте, він без вагань слідує за поетом.
Пекло
Докладніше: Пекло (Божественна комедія)