1. Назвіть літературного героя: Бенкетував, сідав на шию хлопу, пускав дівчат по світу без коси.
Стріляв козуль, возив пшоно в Європу і на поташ випалював ліси.
2. Назвіть літературного героя:
Як я крізь землю там не провалився? Не збив кулак об стіни об оті?
І як я потім у шинку напився, на матір вперше крикнув у житті!
3. Визначте художній засіб:
Із тих усіх дякових балачок усе частіше згадую єдину –
Ту найсумнішу втіху, далебі: комусь на світі гірше, як тобі.
4. Визначте художній засіб:
Іду. Бреду. Захочу, то й спочину. Розбиті ноги остуджу в росі.
Ніхто мені не дивиться у спину. Я йду. Людина. Я така, як всі.
5. Назвіть літературного героя:
А слово скаже – з пам’яті не викинеш. А більш мовчить, не щедрий на слова.
Таке обличчя, зразу і не звикнеш,- різке, як меч. Тонке, як тятива.
6. Назвіть розділ, у якому Маруся Чурай зустрічається з дяком.
7. Що залишив дяк у подарунок Марусі?
8. Який образ із народної казки з’являється у творі?
9. З чим порівнює Л.Костенко «нерівню душ»?
10.Назвіть рису характеру батька Марусі Чурай, зважаючи на його ім’я Гордій.
11.Кого доля звела в нагороду за те, що мали «незглибимі душі»?
12.З ким Іван Іскра вважав, що вони «…рідні. Ми одного кореня. Мабуть, один лелека нас приніс.»​

У повісті «Маруся» Квітка-Основ’яненко постійно звертався до народної творчості. Фольклорне походження має портрет Марусі, який змальований у віршах народної творчості: «Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очі — як тернові ягідки, бровоньки — як на шнурочку, личком червона, як що у саду цвіте, носочок … прямесенький, а губоньки — як цвіточки розмиють, і між ними зубоньки неначе жарнівки, як одна на ниточці нанизані». І ім’я героїні, і її зовнішність, вдача, передають народні уявлення про красу і якості людини. Особливо наголошується на тому, що Маруся «до діла невсипуща». Поетична й лірична душа Марусі щиро розкривається в коханні до Василя. Милується своїм Василечком, «як ясочка», червоніє, «як калина», тріпочиться, «як тая рибонька», — «коли б їй крила, полетіла на край світу!» Вражає щирість почуттів Марусі, коли вона звертається до батьків, благаючи не розлучати і з Василем: «Таточку, голубчику, соколику, лебедику! Матінко моя ріднесенька моя, перепілочко, голубочко!.. Не розлучайте мене з моїм Василечком.

Відповідь:

1. Жанр твору "Вітька+Галя" - повістью

2. 25 липня 1964 року у селі Великі Чаплі мала відбутися подія: Вітько Горобець буде стрілятися на дуелі з Петром Білим

3. Вітька Горобець закохався у Гальку  Козачок.

4. Серенада - це пісня на честь коханої.

5. Федько "позичив" гітару у сестри.

6. Сестра Федька працювала бібліотекарем

7. Серенаду вітька замість Галі Козачок послухала баба Хівря.

8. Галя називала Вітьку орлом, а якщо точніше "орликом".

9. Ідея твору возвеличення почуття кохання.

10. Флегматичний, спокійний, добродушний і вайлуватий -  характеристика Федька Котигорошка.

11. Події твору розгортаються у селі  Великі Чаплі.

12. Книги десятками "ковтав" Федько.

13. Запальний і рвучкий був Вітька.

14. Вітько відкрив Федьку страшну таємницю, що він закохався.

15. Дуель закінчилася арештом Вітька

16. Дуель між Вітьком Горобцем і Петром Білим мала відбутися біля ставка.

17. Вітько називав Федька за його дар передбачення Вольфом Мессінгом.

18.  Діда Свирида у Великих Чаплях прозивали Кісточкою

19.  Вона підходила до нього, струнка і висока, в білому-білому платті Це сказано про Галю Козачок.

20. Під час літніх канікул Галя працювала листоношею.

21. Для історії на згадку про кохання Вітька й Галі Федько видряпав на дереві напис "Вітька+Галя".

22.  Щоб співати Галі серенаду Федько зняв з опудала старий бриль діда Свирида.

23. На першову побаченні Галя попросила Вітька наносити води в діжечку.

24. Галина мама, коли Федько прийшов сватати дівчину, попросила прийти через десять років.

Пояснення: