1. охарактеризуйте, за філософією г. сковороди, взаемодію трьох складників «макрокосму», «мікрокосму» і символічного світу (біблія, міфологія, народна мудрість) у світобудові.
2. що, на думку філософа, є джерелом зла на землі, а що - ідеалом суспільно-державного устрою?
3. розкрийте суть вчення г. сковороди «філософія серця».
4 поясніть значення символів утворах: світло, дощ, храм, бог, біблія.
5. назвіть різновиди ліричних творів, які ввійшли до збірки г. сковороди «сад божественних пісень». чому він так її назвав?
6. визначте основні мотиви збірки українського поета. як ви розумісте вислів, що вона «проросла із зерен святого письма»?
7. чи згодні ви з таким твердженням д. багалія: "неможливо відокремити в сковороді письменника від філософа і навіть людини, поскільки все це в нього було "злито в єдиний моноліт""?
нужно, (из книги по украинской , 9 класс)

Українці завжди намагалися скласти не лише гарну, але й моральну пісню, адже таким чином вони передавали свою мудрість нащадкам. Без сумніву, кожна з пісень має свою цінність, але родинно-побутові пісні відзначаються найбільше. Пізній вечір, родина збирається у садку і починає співати про долю козака, про дівчину, яку розїдає туга за коханим, про стареньку матір, яка виплакала очі за сином.. Саме в такі моменти ти найбільш вразливий, тож химерна мелодія назавжди вплітається в пам'ять. Українська пісня немов запрограмовує тебе любити рідний край та близьких. Але вона також застережує: вбивство і зрада непростимі. Саме тому я збережу у серці мелодію свого народу: незборимого та мудрого

Михайлик – головний герой повісті м. стельмаха «гуси-лебеді летять». це дев’яти-десятирічний жвавий сільський хлопчик, змалку любить природу, із захопленням сприймає весь світ навколо. допитливий – часто розмовляв з дідусем про явища природи, спостерігав за рослинами; розумний, любив багато читати попри заборону мами, обожнював ходити до школи, вчитися, навіть у лютий мороз, навіть без чобіт. був щедрим, добросердечним, співчутливим, ів жебрачку з дитиною. любив і поважав своїх батьків, дідуся, бабусю.•   «хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі… ». • «а ще я люблю, як з лісу несподівано вигулькне хатина, заскриплять ворітця, побіжать стежки до саду і до пасічиська. і люблю, коли березовий сік накрапає із жолобка….люблю напасти на лісове джерело і дивитись, як воно коловертнем викручується з глибини. і люблю, коли гриби, обнявшись, мов брати, збирають на свої шапки росу. і люблю восени по коліна ходити в листві. коли так гарно червоніє калина і пахнуть опеньки».• «я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащим». • «та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та лиха… і вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову».• «я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники…» • «вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався». • мар’яна —> михайлику: «і вчися…та так учися, щоб усі знали, які-то мужицькі діти. хай не кажуть ні пани, ні підпанки, ні різна погань, що ми тільки бидло. були бидлом, а тепер — зась! »