1. Олега Ольжича називають
а) "лицарем на білому коні" б) "лицарем духу"
в) Кобзарем г) Каменярем
2. Слова «вотще», «літеплим», «самопосвята» належать до
а) архаїзмів б) діалектизмів
в) історизмів г) жаргонізмів
3. Твір "Сучасникам"О. Теліги належить до виду лірики
а) інтимна б) громадянська
в) філософська г) пейзажна
4. Прихистком Олені Телізі та Олегу Ольжичу стала столиця європейської
держави
а) Варшава б) Відень
в) Будапешт г) Прага
5. Іван Сила був родом із
а) Слобожанщини;
б) Волині;
в) Закарпаття;
г) Прикарпаття.
6. Після прибуття до столиці І. Сила влаштувався
а) вантажником;
б) працівником цирку;
в) вуличним борцем;
г) водієм.
6. Спільником агента Фікси став член циркової трупи
а) Пандорський;
б) Фандіго;
в) Мілка;
г) Піня.
7. Слова Молодий чоловіче, у вас прекрасне майбутнє Івану Силі сказав:
а) доктор Брякус;
б) Президент Республіки;
в) слідчий Бенцик;
г) капітан Миколайчик.
8. Чия це портретна деталь: Це був опецькуватий чоловік із швидким
поглядом і рухливими щурячими вусами.
а) Фандіго
б) Фікси;
в) Брякуса;
г) Піні.

9. Установіть відповідність між уривком з вірша та художнім засобом .
1. Уособлення
2. Епітети
3. Анафора
4. Порівняння

а) «Ніби поле перед нами стелиться,
Ніби зникли авта й мотоцикли.»
б) «Бо душа моя сьогодні грає
І рушає на шляхи широкі.»
в) «І коли закрутить непогода
Та мене підхопить, мов піщину…»
г) «Солодких грон і променистих вин -
Доволі на столах Його веселих.»
д) «Не треба слів! Хай буде тільки
діло! Його роби…»
10. Установіть відповідність між героєм повісті Олександра Гавриша
«Неймовірні пригоди Івана Сили» та його характеристикою.
1. Фікса.
2. Мілена.
3. Брякус.
4. Пандорський.
а) найсильніша людина Німеччини;
б) кохана Івана;
в) ведучий у цирку;
г) агент таємної поліції;
д) тренер Івана.
11. Продовжити речення.
1). Хобі доктора Брякуса було…
2). Агент 008 – це …
3). У молодості він був поліцейським, дворазовий чемпіон Республіки …
4). Заставу в 50 тис. за І.Силу було внесено (ким?)…
5). Імпресаріо означає…
6). Срібний перстень, куплений після перемоги на чемпіонаті, Сила передав
(кому?) …
7). В Іспанії Іван Сила вступив у двобій з…

8). На Силу було вчинено замах у …
9). Першим покинув цирк …
10). Прототипом І. Сили є…

У п’єсі відображено зміни, які відбулися в українському селі після реформи 1861 року. Мартин Боруля — чиновник, тобто вільна людина, яка сплачує грошовий податок. Як бачимо, чиновники — досить заможні люди, у них велике господарство, на якому працюють також і наймані робітники — збіднілі селяни. Мартин платить робітникам «на своїх харчах тридцять рублів», крім того, утримує сина-чиновника. Відповідно до указу, чиновники були зобов’язані подати документи, які підтверджували б їхнє дворянське походження. Якщо ж таких документів не буде, то їх прирівняють у правах до селян. Тому Красовський демонструє зверхність над Борулею.

Іван Нечуй-Левицький — один із найвизначніших українських письменників, автор таких відомих творів з народного життя, як "Микола Джеря" і "Кайдашева сім'я". Ці твори стали неначе чистими перлинами на ґрунті української літератури, виділяються своїм високим художнім рівнем, письменницькою майстерністю.

Уже з перших сторінок повісті "Кайдашева сім'я" читач потрапляє в село Семигори, що знаходиться в яру, який "в'ється гадюкою між крутими горами, між зеленими терасами". В уяві постають під солом'яними стріхами хати, подвір'я, що огороджені невисокими тинами, з димарів ледь помітною змійкою вгору піднімається дим. Нарешті зустріч з героями. Неначе живі стають вони перед очима. Ось Маруся Кайдашиха — гарна господиня, що рано встала і почала готувати сніданок. Кріпаччина висушила її душу, знищила в ній все добре, ніжне, ласкаве, Тепер жадоба до власності керує всіма її вчинками. Вона довгий час працювала в панів, навчилася зневажливо ставитись до бідніших за себе. Саме через це в сім'ї найчастіше виникали сварки.

Тут. же її чоловік Омелько Кайдаш. Він не сидить без діла. Працює по господарству. Його зовнішність і характер мали на собі відбиток важкої праці. Пекучий біль неволі, який залишився в його душі, він намагався залити горілкою. Вона й довела його до загибелі. Стає жаль цього працьовитого, доброго чоловіка, якого згубило пияцтво, безвихідність підневільного життя.

Чим більше заглиблюєшся в текст, тим важче стає на душі. Але чому ж? Та тому, що рідні люди перетворюються на ворогів. Невже так можна ненавидіти найрідніших? І через що? Хіба тут винна лише власність? А де поділися людська совість, повага, милосердя, душевна щедрість? Якими ж принципами керуються герої твору? Постійні сварки за "моє" і "твоє", життя за принципом: "моя хата скраю", думки тільки про себе, а про інших байдуже. Відстоюючи ці принципи, вони готові очі повибивати одне одному. І не тільки у переносному значенні, адже Мотря у сварці за мотовило дійсно вибила свекрусі око. А пригадаємо епізод, коли та ж Мотря полізла на горище, щоб забрати свою курку, і заодно покрала яйця в Мелашки. Лаврін забрав драбину, і "Мотря теліпалася на стіні, наче павук на павутинні". Читаючи повість, ми сміємось. Але сміх цей гіркий. Письменник з такою художньою майстерністю змалював дрібновласницький побут українського села, щоб ми від душі посміялись і разом з тим здригнулися від жаху. Ми ж знаємо, що українці — народ добрий, щедрий, привітний, гостинний. Але стає зрозумілим, що постійні злидні, нестача зробили їх дріб'язковими, виховували жорстокість, злість, бездушність, заздрість.