1. Підкреслити іменники. Визначити їх відміну і відмінок. Непередбачена зима
Уночі випав сніг. Він засипав дороги, подвір’я, зрівняв з узгір’ями річку,
прим’яв до землі кущі та гілля дерев. Запорошив бур’яни. Уранці всі жителі села
вийшли розчищати стежки й дороги. А коли піднімався вітер, усе очищене знову
було закидане. Сніг ніби грається з людьми, щедро розкидаючи свої запаси.
Вітер в’южив холодну снігову пилюку і сипав нею скрізь.
Ніби відчуваючи своє швидке закінчення, зима особливо сильно почала морозити
землю. Але кожного дня рум’яне сонце піднімається все вище і пригріває все
більше. Уже можна відчути легеньке тепло його проміння.
Кожен знає, що скоро прийде весна.
2.Розібрати виділені іменники як частину мови.(Дороги, землю)
Таким самим був Михайло – він любив землю та ставився до неї шанобливо: « Такий був Михайло! Просто пішов до бурдея, не ївши, щоб товару подивитися, за всім доглянути; аби на завтра пристарати до орання, аби братися до землі.» Саме він перейняв усі батьківські сподівання, і саме йому повинна була дістатися найкраща ділянка Федорчуків. Його кохана Анна була також працьовитою та лагідною дівчиною. Для неї праця – це святий обов’язок, її прагнення – тихе спокійне життя з коханим Михайлом. Але його віддають в рекрути, і вагітна дівчина вступає на шлях боротьби з життєвими обставинами.
Молодший брат Михайла Сава зображений повною протилежністю: «Але він - то вже інша галузь. Росте й горнеться кудись... та не до доброго й не до нас. Він роботи боїться, йому танець у голові. Зо стрільбою ходив би день і ніч по полі й по лісі, а про хату думає лише тоді, коли мамалиґа на кружок вивернеться.» Лінивий, безсоромний та повний заздрощів хлопець, він прагнув до свободи: від батьківських життєвих настанов, від землі, а сам попав під вплив Рахіри, та став лишень її знаряддям для збагачення. Рахіра, двоюрідна сестра Сави, була хитрою та підступною. Вона не хотіла працювати, її цікавив лише статок, якого вона прагнула здобути в будь-яку ціну. Рахіра, закохавши в себе Саву, підмовляє його до братовбивста, аби земля брата дісталася Саві. В свою чергу Сава розуміє різне ставлення Івоніки до своїх синів і засліплений образою та коханням до рахіри, вбиває Михайла, щойно він повертається з рекрутів.
Івоніка та Марійка відчувають свою провину за те, що сталося. До кінця життя Івоніка буде тяжко працювати, аби відмолити гріх Сави. До кінця життя Івоніка так і не зрозуміє, що земля, якщо дозволяєш їй отримати над собою абсолютну владу, приносить набагато більше болю та страждань, ніж врожаю.
Змінюються покоління. Життя людства мов «вічна колиска», що гойдається «маятником» в буремні «над штормом, над шабельним блиском» і мирні «над леготом теплим в житах» часи. «Життю — ні кінця, ні начала», — пише Борис Олійник у своєму вірші. Бачимо, що мова йде не про конкретну людину, героя вірша, а про людство в цілому, а значить про кожного з нас. Це роздум про вибір світогляду, філософії життя, правильної життєвої позиції. Цей вибір є різним. Можна бути пасивним споглядачем усього, пристосуватися до обставин і не залишити по собі ніякого сліду.
Один передбачливо очі
Прикрив ще на крок від межі,
Ввійшовши клітиною ночі
Тихенько: чи жив, чи й не жив?
А можна жити повноцінним життям. Вчитися, працювати і досягати успіхів. Свою майстерність, уміння і талант дарувати людям. Шукати істину. Не зупинятися на досягнутому. Ніколи не миритися з несправедливістю. Свідомий вибір не є легким. Він потребує мужності, а в особливих випадках навіть самопожертви.
А інший — на кроки не міряв:
Летів, і гримів, і… згорів.
За таких умов життя не є даремним, бо залишений спадок стає надбанням людства. А пам’ять про видатних людей є вічною.
І люди відкрили в сузір’ях
Зіницю нової зорі.
Поезія автора – заклик до роздумів про життя. Це вічне протиборство добра і зла. Важливо знайти своє місце в житті. Що ж до себе, то автор говорить однозначно:
Я б вибрав найвищу почесть:
У чистім і чеснім бою
На чорному мармурі ночі
Зорю записати свою!
А читачу дається можливість зрозуміти сенс буття і робити правильний вибір.