1. Перед поєдинком дракон приходить до висновку: «Пустельник помилявся. Не можуть люди бути гіршими від звірів...». Чи правильний його висновок? Свою думку обґрунтуйте
Фото профиля lutsenkodanila8
2. Прокоментуйте внутрішній монолог князя перед портретами своїх пращурів: «Ну що ви вирячились? Ви ж були такі самі! Не такі? Не кривили душею? Не обманювали? І не кривоприсягали? Ви— погані, що не відали Святого Письма, як смієте дивитись на мене осудливо? Я зробив усе, щоб врятувати Люботин!»
Фото профиля lutsenkodanila8
3. При першій зустрічі з пустельником дракон каже: «Я не хочу гинути, ще й не нажившись. І нікому ніколи зла не вчиню». Чому він погодився на вмовляння князя? Чи можна вважати, що він почав думати по-іншому? Свою відповідь обґрунтуйте.
Фото профиля lutsenkodanila8
4. В епізоді поєдинку автор двічі використовує художню диталь — сльозу дракона. Якого значення вона набуває у творі?
Фото профиля lutsenkodanila8
5. Проаналізуйте епізод, у якому Григорій гине. Як себе поводити він та його супротивники? За що дракон в останню мить дякував своєму вбивцеві?
Фото профиля lutsenkodanila8
6. Прочитайте та проаналізуйте останній вірш Григорія. Витлумачте символіку образів осики та Юди в ньому.
Фото профиля lutsenkodanila8
7. Від слів «Це ти про мене?» до кінця твору проаналізуйте уявну розмову люботинського князя з драконом і пустельником. Витлумачте кожну репліку в цьому діалозі.
Фото профиля lutsenkodanila8
8. Поясніть міркування дракона про лицаря Лавріна: «Що на душі в цього лицаря? Невже милосердя? Тоді це такий самий виродок, як і я». Що він мав на увазі?
9. Поясніть, чому лицар Лаврін не скористався до Григорія і не вбив його. Як цей вчинок його характеризує?
Фото профиля lutsenkodanila8
Фото профиля __.dreamy._.angel._
10. Визначте проблеми, порушені у творі. У статті підручника знайдіть питання, порушені у повісті-казці, та дайте відповіді на них, спираючись на текст.
РЕБЯТА Юрій Вінничук місце для дракона
1. Про що згадує автор на початку твору?
Б сміливість і мужність запорожців
2. Могили, де поховані оборонці рідної землі
В зберігають славну минувшину
3. Свідок слави дідів говорить з вітром
А про волю
4. Яка річка згадується в поемі?
Б Дніпро
5. Коли дід побачив могили, його огорнули думки
Б героїчну минувшину рідного краю
6. Перебуваючи на байдаках, козаки співали
В « Грай же, море!»
7. У яких скрутних умовах перебували козаки?
Б складні погодні умови на морі
8. Над якою роботою розмірковує отаман?
А бій з ворогом
9. Портове місто, що згадується у творі, знаходиться
В Туреччині
10. Козаки отамана називають
В батьком
11. За що отаман подякував козакам?
Б готовність мужньо вступити в бій з ворогом
12. Поема як літературний жанр – це твір
А великий віршований твір, у якому змальовується характер, визначні події в житті людей
Айвенго – сміливий, рішучий і благородний юнак. Чесність та гідність, відданість своєму королю, відвага у боротьбі зі зрадниками престолу роблять йому честь. За своє недовге життя Айвенго встиг здійснити багато подвигів заради справедливості і кохання, тому його з впевненістю можна назвати справжнім, навіть ідеальним лицарем, який міг бути прикладом для представників знатної верхівки тогочасного суспільства.
Айвенго – без сумніву, справжній лицар без страху і докору. Через відданість і любов до прекрасної дами він був позбавлений спадку рідним батьком. Через це Айвенго був змушений приєднатися до війська короля Ричарда та мечем і списом завойовувати собі багатство і славу. Айвенго хоче бачити свою рідну країну без війн і усобиць, тому відданий королю Ричарду Левове серце і щиро його підтримує. Повернувшись на Батьківщину, заради своєї коханої леді Ровени він перемагає на лицарському турнірі, хоча це йому ледь не коштувало життя.
При всій своїй мужності Айвенго досить романтична і поетична людина. При цьому він розсудливий, адже розуміє, що Англії потрібен не король, який більшість свого часу проводив у мандрівках і лицарських походах, а сильна особистість, яка б могла зупинити усобиці, об’єднати країну і відновити в Англії соціальну справедливість.
Айвенго не тільки відважний, сміливий і мужній воїн, а й порядна і чесна людина, здатна на самопожертву заради інших. Він фанатично відданій своїй справі, своїм друзям, разом з якими поділяє усі небезпеки і нещастя.
З часу написання роману Вальтера Скотта «Айвенго» пройшло вже майже два століття. Здавалося б, вже давно минули лицарські часи, ми давно стали зовсім іншими і живемо у зовсім інших умовах.