1. Правильним є твердження А Микола Вороний – апологет декадентства
Б Микола Вороний – «ідеолог» модернізації української літератури
В Микола Вороний – продовжувач творчих традицій І. Франка
Г Микола Вороний утвердив в українській літературі імпресіонізм
2. Який творчий принцип відстоював Вороний у посланні "Іванові Франкові"
А служіння народові Бреалістичного відтворення життя
В творити за естетичними законами
Г возвеличувати людину праці
3. У центрі якої поезії змальований узагальнено-ідеалізований жіночий образ?
А «До моря» М.Вороного Б «Чари ночі» О.Олеся
В «Інфанта» М.Вороного
Г «З журбою радість обнялась…» О.Олеся
4. Творчість Миколи Вороного стала першою декларацією ідей та форм
А неоромантизму Б символізму
В імпресіонізму Г футуризму
5. За родовою ознакою твір М.Вороного «Блакитна Панна»
А ліричний Б епічний
В ліро-епічний Г драматичний
6. Твір М.Вороного «Блакитна Панна» належить до тематичної групи
А громадянська Б пейзажна
В філософська Г інтимна
7. Неправильним є твердження
А Справжнє прізвище Олександра Олеся – Кандиба
Б Олександр Олесь належить до когорти «розстріляного відродження»
В Олександр Олесь – поет-лірик нової символістської літератури
Г Символіка – вираження ідей, понять або почуттів за до знаків-символів
8. Які спільні риси можна знайти у віршах Миколи Вороного й Олександра Олеся?
А ліричність, музикальність Б драматичність сюжетних колізій
В абстрактність художнього мислення
Г епічність
9. Як називалася перша збірка О. Олеся
А «Будь мечем моїм!»
Б «З журбою радість обнялась…»
В «Поезії» Г «Перезва»
10. Який університет був заснований Олександром Олесем?
А Карлов університет у Празі Б Український Вільний Університет
В Український підпільний університет у Львові
Г Львівський університет
11. Яка поезія Олександра Олеся стала народним романсом?
А "З журбою радість обнялась..."
Б "Айстри"
В "Коли б я знав, що розлучусь з тобою..."
Г "Чари ночі"
12. Які тенденції наявні у творчості М. Вороного і О.Олеся?
А імпресіоністичні, експресіоністичні
Б неореалістичні, експресіоністичні
В імпресіоністичні, неоромантичні
Г неоромантичні, символістські
В даному випадку, Онєгін сам втратив право бути разом з Тетяною. Адже, коли вона зізнавалася йому в своїх почуттях, він прогнав її, не захотівши втрачати свою свободу. На жаль, Євген зрозумів, що кохає Тетяну лише тоді, коли було вже занадто пізно щось змінювати.
Матір... Це їй ми завдячуємо своїм життям, своїми радощами й перемогами, усім, що маємо в житті. Мабуть, саме тому тема матері завжди була, є й вічно залишатиметься у творчості наших письменників. Т. Шевченко теж звертався до цієї теми.
Образ матері у творах Т. Шевченка - це образ жінки-страдниці, жінки, яка не мала змоги бути разом із дитиною, бо була кріпачкою й повністю залежала від наказів пана. Жінка за часів Т. Шевченка була безправною людиною, яка зазнала гніту як кріпачка і знущань у родині, бо не у всіх були гарні й добрі чоловіки, а тому і в родині їм жилося не краще. У поезії "Якби ви знали, паничі..." поет з болем пише:
Там матір добрую мою
Ще молодую - у могилу
Нужда та праця положила...
Не маючи змоги доглядати дитя, мати-кріпачка брала його на панщину немовлям або залишала вдома на більш-менш старших дітей. У поезії "Сон" ("На панщині пшеницю жала") стомлена матір мріє про інше майбутнє для свого сина, її любов до сина безмежна і, незважаючи ні на що, безмежна віра, що колись настане такий час:
І сниться їй той син Іван
І уродливий, і багатий,
Не одинокий, а жонатий
На вольній, бачиться, бо й сам
Уже не панський, а на волі.
Доля жінки-матері у Т. Шевченка зображена по-різному: це й Катерина - матір, що, не витримавши тяжких випробувань долі, накладає на себе руки; це й Ганна, яка, спокутуючи свій тяжкий гріх, все життя працювала в родині сина, любила його мовчки, жертовно. Сам поет, що так мало зазнав материнської любові, вірив у кращу долю і матері, і дитини:
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі.
Безталанну долю української матері-кріпачки поет підносить до найвищих висот, він схиляється перед її образом, як людство схиляється в поклоні перед образом Матері Божої. Для Т. Шевченка жінка-матір - це уособлення і Пречистої Діви Марії, і матері-України. Це узагальнюючий образ усіх матерів. Т. Шевченко відштовхувався від ідеалів, від Біблії, бо Марія - символ глибокого й прекрасного материнства, перед чим поет благоговів усе життя: Марія - святість, божественність, і Матір - рідна матір, матір-земля, ненька-Україна.