1. Про справжність «Слова...» свідчить: а) історичний твір «Олександрія»;
б) «Галицько-волинський літопис»;
в) «Літопис Самовидця»;
г) поетична повість «Задонщина».
2. Події у творі співець намагається відобразити, починаючи з часів:
а) правління Володимира;
б) заснування Київської Русі;
в) виникнення першої друкованої книги;
г) свого дитинства.
3. За жанровою спрямованістю «Слово...»:
а) ліро-епічна поема;
б) історична повість;
в) літописна оповідь;
г) притча.
4. Основну думку твору становлять прислів’я:
а) «І після сонця бува негода отак і в народі»
б) «Чи є що краще, лучче в світі, як укупі жити!»
в) «Хто любить людей, того й люди люблять»;
г) «Яка совість — така і честь».
5. «Слово...» — це найвидатніша пам’ятка давньоруської літератури, яка:
а) докладно розповідає про взаємостосунки між князями;
б) є закличним зверненням до людей;
в) виключно відображує роль природи у самовираженні внутрішніх почуттів героїв;
г) акцентує увагу читача на перемоги Ігоря і його дружини.
6. Князь Ігор виступив у похід 23 квітня:
а) 1258 року;
б) 1138 року;
в) 1185 року;
г) 1518 року.
7. Хто вимагав від князів, щоб вони припинили свої чвари і об’єдналися для боротьби з
ворогом:
а) Нестор Літописець;
б) невідомий історик;
в) руський народ;
г) кобзарі і лірники.
8. Читача автор «Слова...» називає:
а) вельмишановним і уважним;
б) братом;
в) поважним гостем;
г) другом.
9. Про кого у творі зазначається: «...якщо кому хотів пісню творити, то розтікався він
мислю по древу»? а) Ярослава;
б) Всеволода;
в) незнайомого кобзаря;
г) Бояна.
10. Князь Ігор — це внук:
а) Романа; б) Олега;
в) Мстислава;
г) Ярослава.
11. Першим, хто знайшов «Слово...», був:
а) І. Вишенський;
б) князь Данило Галицький;
в) О. Мусін-Пушкін;
г) Г. Сковорода.
12. Українською мовою вперше був здійснений переказ «Слова...»:
а) М. Шашкевичем та І. Вагилевичем;
б) С. Руданським та І. Франком;
в) Т. Шевченком і П. Мирним;
г) М. Максимовичем і Ю. Федьковичем.
Павлусь, єдиний син у родині, ріс зманіженим, залюбленим матір'ю. Узимку й восени вона не випускала його з хати, щоб не замерз, навесні і влітку — щоб сонце не напекло голову. Бачачи, що син нічого не вміє робити, батько журився: "Що з ним станеться, як ми помремо?"
Мати мала рацію, коли говорила: "Як Бог милосердний пошле йому щастя, то без нас житиме ще лучче, як теперечки". Після смерті батьків за Павлусем наглядали наймит і наймичка. І хоча він уже й парубком став, а все чекав, коли хтось за нього зробить. "Павлусь за весь день і пари з рота не пустить; хоч би часом чого і схотів, вже не попросить: якось йому і слово важко вимовити".
І на вечорниці йому йти не хотілося, і скарб шукати відмовився, бо звик лише їсти та спати. За це прозвали його Лежнем. Навіть грушу зірвати не міг: "Бісові груші, — пробубнить, — які спілі, і над самісінькою головою висять, і ні одна ж то не впаде у рот". А потрусити дерево — важко.
У селі Павлуся вважали щасливим: нічого не робить, а все має. "Сказано: як кому Бог дасть щастя, то не треба йому й рідної матері, не треба і скарбу шукати, сам скарб його знайде". І хоча люди заздрили Павлусеві, жити так, як він, не хотіли. Думаю, що щасливим не був і Павлусь.
З самого початку повісті я зрозумів, що життя під час війни було пекельно важким! Окрім того, що люди гинули від куль, вони ще й покидали цей світ через голод і хвороби. Головний герой залишився сиротою і я навіть уявити не можу як йому було важко! Спочатку смерть батьків, а потім і дядька Кирила зробила його зовсім самотнім.
Але ж ні! Він залишився добрим і відкритим і в своєму новому пристанищі часто приймав своїх друзів і бавився разом з ними. А потім заради своїх близьких він пішов по сіль, по суті – пішов на подвиг. Він знав, що йому загрожує страшенна небезпека дорогою до Слов’янська (саме тому він не дозволив Зульфату йти разом з ним), але все одно пішов, бо знав, що його до потребують. Я захоплююсь його мужністю і силою духу! Він надзвичайно довго йшов до міста майже нічого не ївши! Його ноги вже відмовлялись йти, а в голові паморочилося від голоду, але він змушував себе йти далі. На базарі він заступився за дівчину перед поліцаєм, хоч і був не надто дорослим, але однозначно сміливішим, ніж той самий поліцай.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/moi-vrazhennia-vid-povisti-klymko