1. Прочитайте речення й розставте в них розділові знаки, де потрібно. 1. На хвилину раптом стихли голоси й спинилися тіні (Ю. Смолич). 2. З глибини землі цупке коріння тягне цілющі соки і на живих гілках дуба проростає зелене листя (1. Цюпа) 3. В країнах теплих полудневих злітає дощ із хмар рожевих і переймають на путі його про міння золоті (Олександр Олесь). 4. На річці бухикнуло весло та злякано крикнув кулик (М. Стельмах). 5. Ще мить і сад загубить пишну вроду (Д. Луценко). 6. Уже давно стояла ніч над землею і зорі виблискували з темного неба (Панас Мирний). 7. Чого світання так ясніє в полі і ген сріблиться пісенька дзвінка? (М. Стельмах). 8. Черкне хтось сірник і на мить виткнеться з пітьми з десяток сірих облич (М. Коцюбинський). 9. Колихнулося золоте море хлібів і жайворонка не стало чути (Панас Мирний).​

У казці І. Я. Франка розповідається про долю головного героя — Лиса Микити. Це справжнісінький собі лис, який усе своє життя займається крадіжками. Він був дуже хитрий, тому обминав усі небезпеки. Тільки одного разу його майже впіймали. Пощастило Микиті врятуватися: він сховався у діжці з фарбою. Тільки після цього він став фарбованим. Спочатку ми бачимо, що з цього Лис Микита навіть отримав користь. Звірі обрали його царем, кожного дня годували, бо боялися дивного звіра. Правда Фарбованого Лиса була така: «Хто був дужчий, той ліпший, а хто слабший, той ніколи не виграв справи!»Але таке фальшиве життя не могло тривати довго. Лисяча вдача виявилася під час лісового концерту. Звірі побачили, хто їх дурив увесь час, і розірвали Лиса Микиту на шматки. Отже, на кожну нечесну людину чекає заслужена кара

Лис Микита, про якого розповiдається у цiй казцi, був спритним i хитрим, вiн мiг би щасливо жити, але сам собi все зiпсував: «незвичайне щастя та його хитрiсть зробили його страшенно гордим. Йому здавалося, що нема нiчого неможливого для нього». Щоб похизува тися, Лис iде красти вдень, i його ледь не розривають собаки. Тiкаючи вiд них, вiн устрибує в фарбу. Тут би йому замислитися, чи варто бути таким пихатим i надалi, але, побачивши, як його лякаються звiрi, вiн робить навпаки i повторює ту саму помилку. Лис починає стверджувати, що нiби вiн — небачений звiр Остромисл, i стає царем звiрiв.