1. прочитайте уривки з твору і. нечуя-левицького «кайдашева сім’я»:

старий омелько був дуже богомі того дня припадала п’ятниця перед паликопою, котрого народ дуже поважає. кайдаш не їв од самого ранку; він вірив, що хто буде постить у п’ятницю, той не буде в воді потопати;

— в семигорах нема де і втопиться, бо в ставках старій жабі по коліна, — сказав карпо.

з’ясуйте, яка деталь згадується в них. яка її роль у сюжеті твору? до чого вона готує читача?

4)Славко дуже поспішав зустрітися з Лілі після її вистави, але потім він побачив, як вона виходить з театру з Юльком і не наважився до неї підійти. Напевно Славко не підійшов до Лілі тому, що він не був присутнім на її виставі.Та ще й побачив, як вона виходить з Юльком; не хотів щоб Юлько принижував його перед Лілі, не хотів щоб все почалося з сварки.Але справа не в Юлькові, а в Лілі.Славко кохав Лілі, і тому не наважився підійти до неї.

6)"Я доведу тобі, що ти даремно пропадаєш тут цілими вечорами. За один вечір я..."

Це було неправильно. Славко і сам чудово розумів, що у Юлька немає шансів, бо той ніколи не тримав шпаги у руках. Так професіонали ніколи не роблять, але іноді емоції беруть верх над розумом і людина робить дурниці , як це і зробив Славко

Оповідь у творі ведеться від імені головного героя — хлопчика Михайлика. Це сам Михайло Панасович Стельмах у дитячі роки. Дитинство письменника припало на нелегкі 20-ті роки XX століття, коли відбувалося становлення нової держави, яке супроводжували холод, голод і злидні. Михайлик розповідає про своє життя й переживання, про своє ставлення до всього, що він бачить навколо, свідком й учасником чого доводиться бути йому самому. Образ Михайлика розкривається різними засобами: це і самохарактеристика, і розповідь інших про вчинки героя, про ставлення до нього батьків, дядька Себастьяна тощо. Михайлик дуже любить казки та легенди, які розповідають йому дідусь Дем’ян та бабуся. Мабуть, тому світ навколо іноді здається хлопцю чарівною казкою: зорі у високому небі, запах жита в полі та різних трав у лісі, перепілка в житі й дятел на старій груші. Хлопець шанує й оберігає природу, тонко відчуває її красу.З великою любов’ю та пошаною герой описує людей, які прищепили йому любов до праці, книги, добра й краси в житті: це батько та мати, бабуся з дідусем, дядько Себастьян. Ці неосвічені, бідні люди мали найголовніше — великі душі й добрі серця. Ми розуміємо, що саме родина сформувала з хлопця чесну, працьовиту, порядну людину, а нестатки навчили співчувати чужому горю (пригадаймо хоча б епізод, коли Михайлик допомагає голодній жінці з дитиною, віддаючи їм гарбузове насіння).Михайлик — допитлива дитина, любить навчатися, читати. Він перечитував усе, що тільки потрапляло під руку, навіть прочитав книжку з дивною назвою «Космографія». Згодом і сам вирішує стати письменником. Спочатку Михайлик багато перечитав книжок, особливо таких, де є стрілянина. А потім і сам захотів написати п’єсу.Але Михайлик — не якась там ідеальна дитина: він дуже жвавий, веселий, непосидючий, любить розважатися й бешкетувати з друзями, спілкуватися з подружкою Любою. «Прямо над нашою хатою пролітають лебеді» — так починається повість. Цим образом вона й завершується. Гуси-лебеді — своєрідний символ дитинства, який осяює все доросле життя людини: «Гуси-лебеді летять … над моїм дитинством, … над моїм життям!»

Читать полностью: http://tvori.com.ua/poetichna-rozpovid-pro-ditinstvo-za-povistyu-gusi-lebedi-letyat/#ixzz3uxwHPQSb