1. Ірина Семенівна була вчителькою:
а) ботаніки та зоології;
б) природознавства;
в) географії.
2. Герої твору — вже учні класу:
а) п’ятого;
б) шостого;
в) сьомого.
3. Ірина Семенівна називала учнів:
а) «діточками»;
б) «лапочками»;
в) «зайчатами».
4. Яку колекцію вчителька зобов’язала школярів зібрати улітку?
а) Лікарських трав;
б) комах;
в) листя дерев.
5. З яким запитанням звернувся Митько до вчительки?
а) «А як оформляти цю колекцію?»;
б) «А можна вдвох збирати одну колекцію?»;
в) «А що повинна містити ця творча робота?».
6. Бабуся Сергія жила в селі:
а) Юнківка;
б) Юрківка;
в) Юпітерка.
7. Василь Трош — це в майбутньому:
а) видатний митець живопису;
б) майстер велосипедного спорту міжнародного класу;
в) представник міської влади.
8. Василь Трош назвав хлопців:
а) дослідниками;
б) лівінгстонами;
в) зоологами.
9. Подорожуючи до озера, хлопці зустріли Василя Троша, який їхав їм назустріч на
велосипеді і назвав їх:
а) «мандриками»;
б) «мухоловами»;
в) «блукачами».
10. Що побачили хлопці на пагорбі?
а) Курінь;
б) намет із очерету;
в) купу сміття.
11.На узбережжі озера хлопці:
а) збирали різні камінчики;
б) вилежувалися на сонці;
в) змагалися на кращий піщаний малюнок.
12.Хто купався в озері?
а) Незнайомий хлопець;
б) Василь Трош;
13.Що подарував велосипедист хлопцям заради примирення?
а) Цінний екземпляр комахи;
б) жовтий прозорий камінець;
в) за на спортивне змагання.
14.Бурштин — це коштовність, якої багато:
а) У Казахстані;
б) Прибалтиці;
в) Франції.
15.Що цікавого розповів велосипедист про озеро? Воно:
а) омолоджує людей;
б) містить багато смарагдових сховищ;
в) ховає якусь живу істоту.
16.Хлопці вирішили вартувати біля озера по черзі, щоб:
а) їх не вкусила змія;
б) чудовисько зненацька не напало на них;
в) Василь Трош не пошуткував над ними.
17.Які книжки вирішили взяти хлопці з бібліотеки?
а) Фантастичні;
б) про шпигунів;
в) із зоології.
18.Зоологія — це наука, на думку Митька, про:
а) дослідження комах;
б) весь тваринний світ;
в) життя первісних людей.
19. Що з’їло невідоме чудовисько, за хлопців?
а) Зайця;
б) ворону;
в) вовка.
20. Де майже щодня хлопці ночували?
а) у курені;
б) у діда Трохима;
в) вдома у бабусі.
21. Чому хлопці не побоялися того, яке пливло озером, хоча й мали бажання втекти? Бо:
а) хотіли його сфотографувати;
б) хотіли побачити його, а потім розповісти про нього;
в) намагалися довести свою силу і мужність.
22. Чим Митько кидав по голові чудовиська?
а) палками;
б) камінням;
в) землею.
23. Для чого Василь вирішив видати себе за потвору, що живе в озері? Щоб:
а) примусити хлопців поважати зоологію та вчительку з цього предмета;
б) герої захопилися науковою літературою;
в) полякати «дослідників» і посміятися над ними.
24. За що Сергій з Митьком були вдячні Василеві?
а) прищепив їм любов до природи;
б) виявив інтерес до мандрівок;
в) влаштував чудові канікули.
Кожна країна у своїй вітчизняній літературі має визначну, центральну постать, яка протягом сторіч залишає відбиток у серцях багатьох людей. Таким символом нездоланної української нації, чия велич та могутність охоплює весь світ, є Тарас Григорович Шевченко, чиї твори і досі не втратили своєї актуальності и перечитуються протягом багатьох віків. Саме він є патріотичним символом України.
Сам Тарас Шевченко жив у дуже важкий для країни період, коли люди страждали від неволі та кріпацтва, а держава від жорстокої та свавільної імперії. У письменника була дужа тяжка доля. Він народився у великій сім’ї кріпаків, а згодом багато часу перебував у засланнях. Та не зважаючи на все це, Тарас Шевченко спромігся зберегти свій талант і дати надію іншим. Протягом усього свого творчого шляху видатний митець навчає усі покоління не бути байдужим до рідної землі, не зважаючи на всі труднощі та перепони.
Не бути сліпим, а боротися за власну волю та свободу. Яскравим прикладом є вірш поета «Минають дні, минають ночі…», який вражає своєю актуальністю і глибинним сенсом. Герой у цьому вірші благає Бога дати йому хоч якусь долю, тільки б не бути байдужим і сліпим, пасивним і не спроможним любити Батьківщину. Краще гірше жити, аніж змиритися зі свої становищем раба. Тобто, тут Тарас Шевченко, як і інших своїх творах виражає свою активну громадську і соціальну позицію вільної людини, усвідомлюючи, що насправді, жоден українець, ні в які часи не буде підкорятися та миритися з неволею. Саме тому великий Кобзар та Пророк спонукає до боротьби за власну долю.
Тарас Шевченко – визнаний духовний батько української нації. З кожним його геніальним у всіх відношеннях твором, пізнаєш творця з нової сторони. Починаєш розуміти всю глибину та мудрість покладеної в твори ідеї, яка спонукає до боротьби за незалежність та вільну долю.
Объяснение:
Новели Винниченка відкрили нові горизонти в дослідженні таємниць людської душі, "темних" інстинктів і підсвідомих імпульсів, людської особистості. Дошукуючись прихованих причин, подій і вияву в поведінці персонажів об'єктивних законів, письменник водночас зберігає їх внутрішню свободу, своєрідність, непередбаченість. Він зображує людей, що вирізняються своїм темпераментом, інтелектом, волею, активністю.
Герої Винниченка шукають відповіді на питання про смисл життя, доцільність існування людства. Письменник розглядає смерть як частину неминучої та гіркої правди життя. Думати про смерть в ім'я життя — такий зміст оповідань екзистенційної проблематики Винниченка. Наслідуючи ідеї Ніцше (поєднання соціокультурних і біологічних начал у людині), письменник пояснює вчинки героїв психологічними причинами.
З темою смерті пов'язані роздуми про швидкоплинність часу, про зв'язок з майбутнім, про час — історичний і космічний, об'єктивний і суб'єктивний. Герої оповідання "Момент" свідомо вибирають шлях, сповнений смертельних небезпек, заради життя і щастя в ньому. Тюремний Шахерезада, від імені якого ведеться розповідь, і його випадкова знайома Муся нелегально переходять кордон. Обоє знають про рівень ризику, в якийсь момент навіть упевнені, що гинуть. Та це ще не зараз. Ставлення героїв до цієї неминучої фатальності кокетливо-байдуже ("стало страшно смішно: я — мертвий"). За кілька миль від кордону можна собі дозволити "пожартувати" зі смертю: "Я — будучий мертвяк. Лежу десь в якому-небудь ярі, дикому, порожньому, наді мною небо, на виску маленька чорна ранка, а над ранкою кружка сидять такі ж самі блискучі, зеленкуваті мушки й ніби ворожать, заглядаючи у неї, туди, всередину, де оселилась смерть. І лице моє теж зеленкувате, тверде... А на скелі якійсь сидять чорні, великі, таємні ворони і ждуть чогось".