1.Родина Івана з новели «Камінний хрест» виїжджає до Канади, бо:

а) так вирішили сини; б) не було землі, де сіяти хліб;

в) родину виселяли урядовці; г) хотіли відшукати родичів.

2 Головного героя «Камінний хрест» прозвали на селі:

а) Летючим; б) Горбатим; в) Скривленим; г) Переломаним.

3 Вірші «І все-таки до тебе думка лине…», «І ти колись боролась, мов Ізраїль…» -

зразки:

а) інтимна лірика; б) громадянська лірика;

в) філософська лірика; г) пейзажна лірика.

4 Репрезентацією життєвого кредо Лесі Українки можна назвати поезію:

а) «Хвиля»; б) «Стояла я і слухала весну…»;

в) «Уста говорять: він навіки згинув»; г) «Contra spem spero».

5 Караючи Лукаша, Лісовик:

а) спалив його хату; б) посварив матір Лукаша з Килиною;

в) перетворив Лукаша на вовкулаку; г) навів на Лукашеву хату злиднів.

6 Укажіть трьох героїв твору Лесі Українки «Лісова пісня»:

а)Карпо; б)Лукаш; в) Оксана; г)Перелесник;

д)Маруся; е)Мелашка; ж) Рафалович; з) Килина.

7 Який літературний напрям властивий творчості В.Стефаника?

а) Імпресіонізм;
б) експресіонізм;
в) романтизм;
г) футуризм.
8 Встановіть відповідність між цитатою та героєм твору:
1 « А я не знаю нічого ніжного, окрім берези…» а) Лукаш;
2 Як буду вмирати, то прийду, як звір, до лісу, - б) Мавка;
Отут під дубом хай і поховають… в) Русалка;
3 Я, жінко, бачу те, що ти не бачиш… г)Килина;
Тепер я мудрий став… д) дядько Лев.
4 Кохання – як вода – плавке та бистре,
Рве, пестить, затягає й топить.
9 Встановіть відповідність між цитатою та її продовженням:
1
«Не зневажай душі своєї цвіту, бо…» а) низько на дрібні стежки спустилась;
2
Не задивляйся ти на хлопців людських, се…» б) найкраща в світі;
3
Покинула високе верховіття і…» в) окрайчик щастя хтіла заробити;
4
До кого ти подібна? До служебки, г) лісовим дівчатам небезпечно;
Зарібниці, що працею гіркою…» д) з нього виросло кохання наше.
10 Установіть відповідність
Літературний напрям (течія)
Назва твору
А реалізм;
1 «Intermezzo» М. Коцюбинського;
Б класицизм;
В імпресіонізм;
2 «Лісова пісня» Лесі Українки;
Г експресіонізм;
3 «Камінний хрест» В. Стефаника;
Д неоромантизм.
4 «Кайдашева сім'я» І. Нечуя-Левицького.

Ілля Муромець — перший давньоруський богатир, подвиги якого захоплюють уяву, Пам’ятаю його на знаменитій картині Васнецова «Богатирська застава». Ось він, на могутньому коні, який аж присідає під важкою постаттю лицаря оборонця. На голові його — шолом, він у лицарських обладунках. Поруч з ним його друзі, теж лицарі — Добриня Микитич та Альоша Попович. Зрозуміло, що за їхніми спинами — вся рідна земля, весь християнський світ. Ілля народився в селі Карачарові, звідти пішов служити до князя Володимира. Билина розповідає про те, що Ілля йде служити не з примусу, а зі своєї волі — постояти за Руську землю, за церкви Божі, за віру християнську.

Іще навіть не доїхавши до Києва, не ставши на службу до князя, дорогою зустрічається Ілля зі страшним розбійником, смертельного голосу та свисту якого не можуть витримати ні людина, ні звір. Великі дуби та малі трави — і ті хиляться від його посвисту. Але на те Ілля й руський богатир, сама мати-земля дарує йому свою силу. Тому Ілля зміг полонити Солов’я та привезти його до Києва. Цікаво, що коли князь Володимир із дружиною не повірили Іллі, який страшний Соловей-розбійник, стали насміхатися з нього, Ілля показав їм силу цього ворога. Від його посвисту навіть маківки церков похилилися.

Ілля мав «стояти» на заставі, берегти рубежі Русі. Коли перед заставою з’явився син Іллі, Сокольник, проти нього по черзі виступають усі лицарі — Альоша, Добриня, Ілля. Сокольник став ворогом, він загрожує Руській державі і церкві, погрожуючи: «Київ-град у полон візьму, Божі церкви вогнем спалю». Він хоче полонити самого князя Володимира, одружитися з княгинею. Ілля не хоче вбивати сина, тому, перемігши його, «братається» із ним.

Пісня — душа народу. Більш влучного визначення годі й шукати. Це аксіома, яка не потребує доведення.

Кожен народ, як і кожна людина, має душу. Саме вона вирізняє один народ з-поміж інших. Лише вона здатна втримати від хибного кроку, захистити від чу­жого свавілля, розрадити у години скорботи та смутку, дарувати радість та сміх у щасливі дні.

Душа — це менталітет, народна свідомість.

Усі ці переживання виливалися у народних піснях. Слухаєш ці пісні — і ніби поринаєш у глибини історії свого народу. Ближче пізнаєш своїх пращурів, пи­шаєшся їхньою мужністю та звитягою, захоплюєшся їхнім почуттям гумору і відчуваєш невимовну радість від того, що ти є частинкою цього великого україн­ського роду.

Народна приказка говорить: «Казка — брехня, а пісня — правда». Сумніва­тися у мудрості народній, перевіреній століттями, не доводиться