1 Що хотіла зробити хлопцю з фоткою невідомого звіра ть будь ласка твір химера лісового озера ,або митькозавр із юрківки
2 яке місце на думку Сергія мав завоювати митько на районні олімпіади?
3 батько образився на друга тому що?
4 якого кольору намалював Сергій дерево?
5 як автор називає дерева нічного лісу?
6 прокинувшись вранці вранці на озері хлопця зрозуміло що?
7 який подвиг здійснили Сашко та Сергій за тиждень?
8 в одній із книжок митько знайшов легенду про?
9 довжина гігантської ящірки з острова команда згідно з інформацією в книжці була?
10 що таке палеонтологія?
Заранія дякую
Объяснение:
Схарактеризувати Климка з твору Гр. Тютюника пропоную так:
Климко - маленький хлопчик, що росте без батьків. Його дитинство прийшлося на роки війни, що безжально вбивала всіх без розбору. Тобто дитинство хлопчака не було безтурботним та радісним. Навпаки. Він постійно втрачає близьких людей та вимушений був вчитися відповідати сам за себе, навіть у такому невеликому віці. Климко є гарним товаришем, відчайдушною, щирою та відданою людиною. Він дбає не лише про себе, а й про інших, адже в нього напрочуд добре серце. Маючи притулок сам, він ділиться ним зі своїми близькими людьми. Близькими не по крові, а по духу. Хлопець йде по сіль та харчі, адже знає, що якщо він цього не зробить, то не виживе ні він, ні його вчителька, ні її малесеньке дитинча. Але раптово його життя обривається. Життя такої сильної духом, відважної та благородної людини. Климко - приклад чуйності, ніжності та хоробрості.
Раз ти розгорнув цю книжку — ти вже прохилив двері в нашу казку. Здрастуй, друже! Заходь, будь ласка!.. Ми завжди раді хорошим гостям.
Але пробач, одійдем на хвилиночку вбік. Я мушу спитати тебе по секрету одну річ (щоб ніхто не чув):
— Як ти ставишся до рудих? Так, так, до рудих і веснянкуватих?… Це для нас дуже важливо…
Ні, ні, я нічого не думаю, але, знаєш, трапляються іноді такі, що ото бігають за рудим хлопчиком або дівчинкою і дражняться противними голосами: «Рудий!», «Рудько!», «Пожежна команда!..»
Але тепер я знаю, що ти не такий, що ти справжній молодець, і тебе спокійно можна вести у надзвичайну країну Ластовинію.
Ходімо!
Ось вона перед тобою — лежить на березі моря-океану, серед дрімучих лісів, синіх гір та золотих долин… Бачиш, які чепурненькі біленькі хатки, які квітучі садки, яке дивовижне місто з візерунчастими вежами!.. Чудова казкова країна. І незвичайна.
Жителі її — ластовини — геть усі руді й веснянкуваті. Веснянкуваті чоловіки й жінки, веснянкуваті дідусі й бабусі, веснянкуваті діти. І не лише люди — звірі й тварини в цій країні також веснянкуваті: веснянкуваті коні й веснянкуваті корови, веснянкуваті горобці й ворони, веснянкуваті слони, ведмеді й крокодили, веснянкуваті кицьки й собаки. Мало того — навіть комарі й мухи тут веснянкуваті. (Тепер ти розумієш, чому я тебе питав, як ти ставишся до рудих і веснянкуватих?)
Люди в Ластовинії тихі, мирні й працьовиті. Ластовини здавна любили трудитися. Вони вирощували чудові садки, що родили всі ягоди й фрукти, які тільки є на світі. В цих садках росли навіть такі дерева, яких не було більше ніде, — цукеркові дерева, що двічі на рік рясно вкривалися смачними шоколадними цукерками.
Ластовини дуже любили дітей, тому й саджали ці дерева, на втіху та радість малятам.
І, певне, саме тому в столиці Ластовинії Рудограді найбільшою і найважливішою спорудою, що стояла в самісінькому центрі міста, був величезний цирк. Такий величезний, що вміщав одразу всіх дітей країни.
Объяснение:
Должно подойти))