1. Секундантом Вітька Горобця був:
а) дід Свирид;
б) Причепа;
в) Жучок.
2. У свисті вона могла заткнути за пояс будь – якого чаплівського хлопця:
а) Галя;
б) баба;
в) Жучок.
3. Семисотсторінковий роман читав:
а) Галя;
б) Вітька;
в) Котигорошко.
4. Село, в якому відбувалися надії, називається:
а) Великі Чаплі;
б) Малі Чаплі;
в) Великі Луки.
5. Серенаду друзі співали біля хати:
а) Галі;
б) баби Хіврі;
в) голови сільради.
6. За інформацію про кохану Вітька Галя пообіцяла Котигорошку:
а) морозиво;
б) цукерки;
в) халву.
7. Баба Векла дала зілля від живота:
а) Федькові;
б) Галі;
в) Вітькові.
8. «Вона викине білий прапор»:
а) баба Векла;
б) мати Вітька
в)Галя
9. Городом йшла Галя із:
а) Грицьком Причепою;
б) Котигорошком;
в) Петром Білим.
10. У кобурі Грицька Причепи лежало:
а) кусень хліба і два помідори;
б)два кусня хліба і два помідори
в)морозиво

Сюжетні лінії «Дорогою ціною» — відтворення історичної епохи в оповіданні; — боротьба героїв за волю і власне щастя; — щире почуття кохання між Остапом і Соломією. М. Коцюбинський на основі глибокого вивчення життя кріпаків початку ХХ ст. за до творчої уяви написав захоплююче оповідання «Дорогою ціною». Усі події та герої правдиві, типові. Типовість у цьому творі виявляється в реалістичному змалюванні життєвих фактів і характерів кріпаків першої половини ХІХ ст., які письменник подав узагальнено. Втілені вони в індивідуальних людських долях Соломії і Остапа — привабливих героїв, які діють у конкретних історичних обставинах. Оповідання «Дорогою ціною» М. Коцюбинського захоплює напруженим і цікавим сюжетом, героїчним характером і духовною красою його героїв. А ще — вмілим показом однієї з форм боротьби кріпаків за волю та незалежність — втечі від панів. Своїм твором письменник прославив бунтарський дух українського народу, який ніколи не хотів бути робочою худобою для панів. Українське селянство, за словами автора, готове було дорогою ціною заплатити за волю. Воно не запліснявіло в неволі, не втратило живої душі, сподівалося на визволення. Мрія про волю передавалась із покоління в покоління, опоетизовувалась у народних піснях, закликала до втечі від панів у ті місця, «де хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні — полягти кістками на вічний спочинок».

Рахіра мала багато спадкових вад — злодійкуватість, жорстокість, нечесність, заздрість — і не цуралася їх. Вона підтримувала всі темні інстинкти в Саві і цим прив'язала його до себе.
Анна всіма характеризується як добра, розумна, шляхетна й порядна дівчина. Вона здатна на щирі та палкі почуття. Але не може протистояти родичам, які з неї знущаються. Самотня душа не знала, до кого прихилитися, тому не встояла перед Михайловою любов'ю, не знайшла в собі сили вберегти його дітей. Добре, що Анна знайшла в собі сили жити далі, працювати, бути такою ж доброю, і, врешті-решт, заслужила щастя.
Не цитатная но харакеристика)