1.У романі Чорна рада» П. Куліша відтворено події
А Коліївщини
Б доби Руїни
В боротьби під проводом Б.Хмельницького
Г кріпацтва
Д пореформеної доби

2.Головна ідея роману «Чорна рада» полягає у
А возвеличенні давньої України княжих часів
Б неприйнятті міжнаціональної ворожнечі різних суспільних верств
В утвердженні думки про необхідність національної злагоди українців
Г оспівуванні славного минулого козацької держави
Д возвеличенні високого почуття – кохання

3.У романі «Чорна рада» НЕ ПОРУШУЄТЬСЯ проблема
А взаємин між панством, старшиною Б відносин між Україною і Росією
В кохання й подружнього щастя
Г збереження для нащадків фольклорної спадщини
Д ролі державного діяча в суспільному житті

4.У словах «думав, як би Вкраїну на добру дорогу вивести», «нам іще далека дорога», і ногу поставив на поріг, щоб іти в далеку дорогу» наскрізним є
А образ України В образ невідомості Д образ патріота
Б образ дороги Г образ рідної хати

5. Прочитайте рядки.
Весело і тяжко згадувати нам тебе, старий діду Києве! Бо й велика слава не раз тебе осіяла, і великі злигодні на тебе з усіх боків збирались… Скільки-то князів, рицарства і гетьманів добуло, воюючи за тебе, слави; скільки-то на твоїх улицях… на валах і церковних цвинтарях пролито крові християнської!
Цей уривок є таким композиційним елементом повісті «Чорна рада»:
А міський пейзаж В пролог Д ліричний відступ
Б епілог Г епіграф
6.Прочитайте рядки.
Темний він був на очі, а ходив без проводиря; у латаній свитині і без чобіт, а грошей носив повні кишені. Що ж він робив із тими грішми? Викупляв невольників із неволі. Іще ж до того знав він лічити усякі болісті і замовляти усякі рани…
Це характеристика
А Якима Сомка Б Івана Брюховецького
В Божого Чоловіка Г Череваня
Д Васюти Золотаренка
7.Прочитайте рядки.
…чоловічок сей був у короткій старенькій свитині, у полотняних штанях, чоботи шкапові попротоптувані – і пучки видно. Хіба по шаблі можна б здогадуватися, що воно щось не шабля аж горіла от золота; да й та на йому була мов чужа. І постать, і врода в його була зовсім не гетьманська. Так наче собі чоловік тихенький.
Це опис зовнішності
А Шрама Б Пугача
В Сомка Г Тетері
Д Брюховецького

8.«Дай Боже, щоб обидва береги Дніпровії приклонились під одну булаву!», - заявляє
А Божий чоловік Б полковник Черевань
В Іван Шрам Г Яким Сомко
Д Іван Брюховецький
9.Установіть відповідність.
Художній засіб Приклад
1 метафора А …підійму його з усіма полками на Тетерю,
2 фразеологізм й привернем усю Україну до одної
3 порівняння булави.
4 метонімія Б Ідуть вони, аж бандура заговорила голосніше.

В …в його пісня лилась, як чари, що слухає
чоловік і не наслухається.
Г Усе харцизяки поздирали, як узяли до
в’язення; тілько вишиваної сріблом да
золотом сорочки посовістились ізнімати.
Д Тетеря, бач, пронюхав, що тут коїть супротив
його Шрам…

10. Установіть відповідність.
Художній засіб Приклад
1фразеологізм А Забряжчали, задзвонили шаблюки страшно.
2 прислів’я Б Леся сама себе не пам’ятала од жаху.
3 синоніми В Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий;
4 епітети довга, густа чуприна…

Г Недовго поорудуєш, празький сину, коли
взявсь
Брехати по-собачи, то й пропадеш, як собака.
Д Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся!
11.Події в романі «Чорна рада» розвиваються в такій послідовності:
А викрадення Лесі – Чорна рада – одруження Лесі й Петра – покарання Тура біля стовпа
Б викрадення Лесі– покарання Тура біля стовпа - Чорна рада – одруження Лесі й Петра
В покарання Тура біля стовпа - викрадення Лесі - Чорна рада – одруження Лесі й Петра
Г Чорна рада - викрадення Лесі - одруження Лесі й Петра - покарання Тура біля стовпа
Д одруження Лесі й Петра - викрадення Лесі - Чорна рада - покарання Тура біля стовпа
12. Установіть відповідність.
Герой Портрет
1 Тур А …не всидів би у своїй парафії, чуючи, як ллється
2 Шраменко рідна йому кров за безбожний глум польських
3 Сомко консистентів… над українцями, за наругу
4 Шрам католиків і уніатів над греко-руською вірою.
Б …тільки похитувавсь, гладячи черево; а щоки – як
кавуни:сміявсь од щирого серця. Така була в його
вдача.
В Він добрий був син і щирий козак; лучче йому з
нудьги загинути, ніж панотця навік преогорчити
і золоту свою славу гряззю закаляти.
Г …високий, огрядний собі пан, кругловидий,
русявий; голова в кучерях, як у золотому вінку;
очі ясні, веселі, як зорі; і вже чи ступить, чи
заговорить, то справді по-гетьманськи.
Д …здоровенний козарлюга. Пика широка,
засмалена на сонці; сам опасистий; довга,
густа чуприна, піднявшись перше вгору,
спадала за ухо, як кінська грива; уси довгі, униз
позакручувані, аж на жупан ізвисали; очі так і
грають, а чорні, густії брови аж геть піднялись
над тими очима…

ответ

Його творчість, що стала підсумком найвищих досягнень давнього українського письменництва та композиторства, й донині має великий вплив. Значну роль у житті та творчості Г. Сковороди мала музика. Вона була його вірною супутницею, з нею повязані всі основні етапи його творчості й діяль­ності. Народну пісню філософ вважав за засіб пропаганди волелюбних ідей, заклик до чесного трудового життя, до морального самовдосконалення.

Григорій Савич Сковорода як поет, композитор та професійний музи­кант збагатив музично-поетичну творчість новими темами, новими моти­вами та образами. Музична мова більшості його пісень тяжіє до народнопі­сенного мелосу. Водночас його пісні знаменують собою народження нового жанру — сольної пісні з інструментальним супроводом. Підтвердженням певної традиції виконання пісень Г.С. Сковороди з інструментальним суп­роводом існує безліч прикладів.

Музично-поетична творчість Григорія Савича Сковороди представлена кантами й піснями. За життя автора його пісні не друкувалися. Їх співали прості люди скрізь по Україні, ці пісні ще й досі побутують у народних

«редакціях» та переробках. Лише декілька пісень знаходяться у рукописних збірниках кінця XVIII — початку XIX ст.

Григорій Савич Сковорода був надзвичайно музично обдарованою лю­диною. Все життя не розлучався він із народною піснею, майстерно володів сопілкою, скрипкою, бандурою, гуслями. «Він почав музичне поприще в домі батька своєю сопілкою, свіріллю. Там... він з раннього ранку виходив у гай і награвав на сопілці... Поступово він так удосконалив свій інструмент, що міг на ньому передавати перелив голосу птахів співучих. З того часу му­зика і спів стали щоденним заняттям Сковороди».

Як бачимо, Григорій Сковорода, співаючи своїх пісень, часто супрово­див спів грою на інструменті або акомпанував іншим. Відомий дослідник українського музичного мистецтва О.Я. Шреєр — Ткаченко писала: «Пісні Г.С. Сковороди — це новий і значний етап у розвитку камерної вокальної музики», зокрема пісні-романси. І не тільки завдяки їхній новій тематиці, а й тому, «що це був новий тип вокально-інструментальної музики, тобто пісні з інструментальним супроводом, що? як відомо, безпосередньо пере­дували українському солоспіву [5].

Характеризуючи пісенну спадщину Г. Сковороди, досліджуючи його творчість та біографію, можна констатувати той факт, що Сковоро­да був музикантом, співаком, композитором та педагогом — вокалістом «сладкозвучия».

Незначна кількість пісень Григорія Сковороди знайшлася в наш час у вірогідних нотних записах, оскільки сучасне мистецтвознавство досі ще не має у своєму розпорядженні жодного, зробленого Сковородою запису мелодії його пісень. Мабуть саме в цьому філософська суть і зрозумілість слів Сковороди: «Мир ловил меня, но не поймал». Творами Григорія Сави-ча захоплювалися відомі українські, російські митці, вчені, поети. Твори філософа були благодатним зерном творчості Т.Г. Шевченка, який згадував Сковороду у вірші, присвяченому А. Козачковському.

Нашу увагу більше привертає значення мислителя, письменника, гу­маніста в історії розвитку як вітчизняної культури взагалі, так і його но-варторство у музичній та вокальній спадщині. Г.С. Сковороду ми вважаємо засновником побутових світських сатиричних пісень, про що свідчать праці історика української літератури М. Возняка. Органічний зв'язок пісенної творчості Григорія Сковороди з життям і долею народу зумовлює те, що не лише в тематиці, ідейному змісті, художніх образах, а й прийомах і формах Сковорода спирається на народний досвід, на засоби українського музич­ного фольклору.

Г.С. Сковорода обожнював народні пісні: «Сія песнь есть из древних малоросійських и есть милая икона, образующая весну...», — таку цікаву характеристику дає Г. Сковорода українській веснянці. Подібних прикладів досить багато, тим більше, що Сковорода вперше в Україні довів цінність української пісні, піднісши її авторитет і роль у літературі, а, отже, і в усь­ому світі. Доказом наших думок є слова професора М.П. Попова про те, що Г. Сковорода, по суті, вперше в Україні усвідомив і зробив цим внесок у формування змісту підготовки вокалістів.

Визначаючи неординарність, своєрідну святість Григорія Савича Ско­вороди, життєвим девізом якого було: «Краще мені хліб з водою, чим мед з бідою», можна зрозуміти народну любов до генія, якого, за словами Д. Евар-ницького, люди вважали за праведника, який своїм словом, своїми піснями і чудовою грою на сопілці замовляє душевні й сердечні рани.

Михайлик — це маленький хлопчик з безпосереднім та щирим сприйняттям навколишнього світу. Як і всі діти в цьому віці, він любить дурачитися і радуватися життю. І хоча він і живе бідно в важкий післявоєнний час, але це не заважає йому насолоджуватись взимку катанням з гірки на ночовках, а влітку жменька спілих черешень приносить йому справжнє щастя. І хоча він іще зовсім малий, але його вже турбуть зовсім не дрібні проблеми: як дістатися до театру, в кого б випросити цікаву книжку.

Більш за все Михайлик хотів вчитися, тому він рано почав читати і книжки йому стали мудрими порадниками та вірними друзями. Навіть те, що хлопчик немав взуття, одягу, зошитів та підручників, його не зупиняло йти до своєї мети – стати вчителем. Він власноруч виготовляв чорнило і взимку босоніж бігав до школи, або, загорнувши в кирею, через усе село його носив батько.

З раннього дитинства в чесних і працьовитих односельчан, він вчиться любові до рідного подільського краю, щирості, співчуття та людяності, і вже вміє відрізнити злих лицемірних людей від добрих справедливих. Він поважає працю дорослих і з радістю допомагає своїм батькам. Рідні були для нього найкращими вчителями. Від батька він навчився поважати багату на врожаї землю та трудівників в полі, від мами – любити природу рідного краю та з добротою відноситися до людей, від діда навчився бачити в простому прекрасне та незвичайне, а також дотепного гумору та бути майстром на всі руки.

Оточуючі люди також із задоволенням спілкуються з ним, зокрема, Мар’яна намагається йому до для дівчини Люби він є найщиріший друг, а дядько Себастіян часто проводить з ним вечори. Михайлик лише починає формуватися як особистість, а дорослі вже бачать великий потенціал в цього хлопчика, адже Михайлик не лише кмітливий і розумний, а ще й цілеспрямований, так як для того, щоб дістати нову книжку що лише він не вигадує.

Дід пророкував йому: «Будеш іти межи люди і вибивати іскри…» і пророцтво збулося. З сільського маленького нікому невідомого хлопчика виріс великий український письменник, який не забув свої корені, і добре пам’ятає всіх рідних і односельців, завдяки яким його мрія збулася.

Объяснение: