1. Укажіть автора твору та кому з персонажів належить цитата. 1) «Не з тієї пляшки наливаєте. П’єте ви, як бачу, жаль і скорботи. Марно п’єте… Це напої бабські. А воїну треба напитися зараз кріпкої ненависті до ворога та презирства до смерті, ото ваше вино»;
2) «Дорого заплатив я за волю, гірку діну дав… Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга чекає й не дочекається, коли злучиться з нею…»;
3) «Нічого не буде… Відвезуть… А що я дурно не хочу твоїх грошей, то скажу тобі, що повезуть його позавтра вранці…».
4) «Був то молодий, безвусий парубок, міцно збудований, у високій, сивій кучмі, короткій чугаїнці і з довгим ціпком».
5) «Він був маленький, з підстриженою борідкою. Був би він схожий на Миколу-угодника, коли б величезна, мов коров’ячий кізяк, стара кепка не лежала у нього на ушах…»;
6) «Дід піднімає кудлаті брови і слухає. Його мутні очі дивляться в простір, а усмішка розсуває зморшки».
Объяснение:
Захар Беркут — тухольський старійшина, знахар. Все життя віддав служінню громаді. Замолоду три роки вчився лікарської справи у монаха Акинтія та подорожував по Русі. Захар Беркут – лідер громади на всій Тухольщині. Вже з дитинства засвоїв ідею чесності і справедливості. Обрав цілковите служіння людям свого села і вже не здатний зробити іншого вибору. А така можливість була: двічі монголо-татари пропонували йому обміняти життя свого сина на порятунок селища. Але Захар приймав рішення з позиції не власної користі, а з позиції вірності обов’язкам. Якщо він пообіцяв до в обороні Тухольщині, то він буде тримати своє слово, незважаючи на залежність життя сина від батькового рішення. Максим Беркут — наймолодший син Захара, перейняв ідеали батька, хоробро б’ється у першій сутичці з монголами. Закоханий у боярську дочку — Мирославу. Максим Беркут дуже схожий на свого батька. Він успадкував всі його риси: сміливий, чесний, справедливий, незалежний. Певною мірою також зразковий чоловік серед громади. Коли Максим опинився в полоні монголо-татар, і ті запропонували йому стати на зрадницький шлях: бути провідником у своїй місцевості, а за це в нагороду отримати своє життя. Проте полонений відмовився, бо розумів, що через цей вчинок постраждає багато інших людей. Він вважав, що його життя не гідне життя інших людей, яких він обіцяв захищати. Тугар Вовк — боярин, якому князь Данило землі Тухольчини. Вважає себе вищим за громаду і хоче насаджувати нові порядки. Відмовляється віддавати Мирославу за Максима бо вважає простого смерда недостойним боярської дочки. Брав участь у битві на річці Калка, яка закінчилася цілковитою перемогою монголів. Видав монголам плани руської дружини напередодні битви на Калці, та знову стає зрадником, приводячи монголів до Тухлі. Хоча боярина можна зрозуміти: перед обличчям смерті він змушений був перейти на бік монголів. Але коли потім він отримав цілковиту волю, то все одно здійснював свої чорні справи. Мирослава — дочка боярина Тугара Вовка. Не поділяє батькових упереджень і відповідає Максиму взаємністю. Невдало відмовляє батька від зради, і сама переходить на бік тухольців. Вона зробила свій вибір, незважаючи на приклад і прохання батька, якого перестала поважати його за зраду вітчизни. Мирослава сміливо стала на захист Тухольщини, показавши себе кмітливим тактиком. Хани Пета і Бурунда — історичні постаті. Це — керівники нападу ординців на Русь, знекровлену князівськими міжусобицями. їм притаманні жорстокість і ненависть до вільнолюбного руського народу. Кров стигне в жилах від історій з життя Золотої Орди, яку Пета вважає повчальною і розповідає бояринові. Він виділяється ще й розумом, хитрістю, мистецтвом «ведення великих мас, кермованих великими битвами та походами». Бурунда — монгольський командир, що вирізняється силою та жорстокістю, а не воєнною мудрістю. Веде десятитисячне військо на тухольський перевал! Бурунда — також сильний ворог, від якого годі чекати пощади. Головне для нього — кров і руїни. Навіть перед смертю він прагне спершу вбити Максима, який
Джерело: https://dovidka.biz.ua/zahar-berkut-golovni-geroyi/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Михайло - маленький хлопчик, який і є головним героєм твору. Ця дитина є дуже допитливою, розумною, зацікавленою в житті. Матір каже про свого сина так: «Може, з нього й буде якийсь толк, якщо безтолоч он звідти вийде...». Звичайно, хлопчик ще дитина, тому він потрапляє у різні незвичайні ситуації. Проте близькі не сумніваються у силі його розуму. Так, улюблений дідусь пророкує своєму онукві: «Будеш іти межи люди і вибивати іскри...». Так і сталось. Михайлик став видатною людиною - письменником.
Хлопець з дитинства не цурався праці, любив труд, був привчений до роботи руками: «...Коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащом». Попри малий вік, Михайло має внутрішню силу. Сам він каже: «Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину..». Михайло мав не безтурботне дитинство, з усіма його тяготами, нещастями, сімейними проблемами та драмами. Проте зумів вирости освіченою та високодуховною людиною. Образ Михайлика можна ставити в приклад для наслідування, адже цей хлопець наділений позитивними рисами.