1. Укажіть складнопідрядне речення з кількома підрядними
А Очевидно, ви знаєте, що за свої вчинки треба відповідати перед людьми,
своєю совістю.
Б Так хочеться, щоб наша вишиванка була сьогодні не модним
одягом.
В Це славнозвісний Чумацький Шлях — орієнтир чумаків, які звіряли з ним
свою путь, коли мандрували до Криму.
Г Зійшла зоря, освітила шлях мені, так що легше стало йти до далекого міста.
2. Безсполучникове складне речення записано в рядку
А Тож третій вітер летить, співає, до всіх із ласкою та по-рідному
промовляє... Б Життя моє - молитва всевладниці Красі, горіння-розцвітання в огні квітокдумок . В Сизокрилими голубками у куточках на вустах їй спурхнуло щось
усмішками - й потонуло у душі. Г На узбіччі горбилася верба, по її гіллю збігав безшелесним потоком
примарний блиск.
3. Безсполучникове складне речення з причиновими смисловими
відношеннями записано в рядку
А Щаслива голубка: високо літає.
Б Вже й дикі гуси в небі пролітали, вже й лебеді кричали крізь туман.
В Лінивий двічі ходить, скупий двічі платить.
Г Коза - не тварина, п’яниця - не людина.
4. Безсполучникове складне речення з відношеннями часової
послідовності дій, явищ записано в рядку
А Ось рипнули двері, з хати вийшла жінка, начепила на ключку журавля
відро.
Б У житі синіли волошки та сокирки, білів зіркатий ромен, червоніла квітка
польового маку.
В Сьогодні особливо звабно темніли на приполах оскубини гречки, легка
паморозь пирію стелилась у долинах, молода конюшина між карячкуватих
дубків кликала в лісосмугу.
Г Бувають дивні на землі діла - серед зими черешня зацвіла.
5. Після фрагмента речення На кухні ввімкнене світло... треба поставити
тире, якщо серед варіантів його продовження вибрати
А воно ніби мерехтить.
Б кватирка привідчинена.
В мама повернулася з роботи.
Г воно доходить до моєї кімнат.
6. Укажіть речення , у якому потрібно поставити двокрапку (розділові
знаки пропущено)
А Перемелеться лихо добро буде.
Б Вовка боятися в ліс не ходити.
В Раніше встанеш більше діла зробиш.
Г Сказано велика птиця горобець.

Павлусь — головний герой оповідання О. Стороженка. Його образ доводить нам, що сите життя і неробство не робить людину по-справжньому щасливою. Щастя не може бути в житті людини, яка живе лише для себе і не зігріває своїм душевним теплом інших, яка безглуздо і безцільно проживає свій вік. Павлусь, єдиний син у родині, ріс зманіженим, залюбленим матір’ю. Узимку й восени вона не випускала його з хати, шоб не замерз, навесні і влітку — шоб сонце не напекло голову. Бачачи, шо син нічого не вміє робити, батько журився: «Що з ним станеться, як ми помремо?» Мати мала рацію, коли говорила: «Як Бог милосердний пошле йому шастя, то без нас житиме ше лучче, як теперечки». Після смерті батьків за Павлусем наглядали наймит і наймичка. І хоча він уже й парубком став, а все чекав, коли хтось за нього зробить. «Павлусь за весь день і пари з рота не пустить; хоч би часом чого і схотів, вже не попросить: якось йому і слово важко вимовити». І на вечорниці йому йти не хотілося, і скарб шукати відмовився, бо звик лише їсти та спати. За це прозвали його Лежнем. Навіть грушу зірвати не міг: «Бісові груші, — пробубнить, — які спілі, і над самісінькою головою висять, і ні одна ж то не впаде у рот». А потрусити дерево — важко. У селі Павлуся вважали щасливим: нічого не робить, а все має. «Сказано: як кому Бог дасть шастя, то не треба йому й рідної матері, не треба і скарбу шукати, сам скарб його знайде». І хоча люди заздрили Павлусеві, жити так, як він, не хотіли. Думаю, шо шасливим не був і Павлусь.

Джерело: http://dovidka.biz.ua/storozhenko-skarb-harakteristika-pavlusya/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

 Кожна людина народжується унікальною. Як тільки дитинка вперше в житті відкрила очі, вона починає навчатися. День за днем вона пізнає все нове і нове, радіє кожній митті, але ось уже наш хлопчик чи дівчинка починають пізнавати світ все краще і краще і розуміють, що не все так просто, що не на всі питання є відповідь і що деякі питання краще залишити без відповіді. І хочеться сховатися від цього, втікати,  аж тут знаходьтеся просте вирішення всіх цих складних проблем, яке мучить нашу маленьку дитинку, все просто, забуть, не переймайся цим,  будь як всі, і в масі сірих людей настає поповнення...

 А що як ні? Що, якщо не залишати все як є, не забувати про проблеми, а намагатися знайти їх вирішення. Що якщо не боятися поставити питання на яке немає відповіді, що якщо засумніватися в доводах геніях і сказати: "Ні, все не так"?  Хотілося б, щоб більшість людей так робили, але простіше сидіти і не думати про це. В одній із своїх книг Рей Бредбері написав, що людина, яка вміє розбирати телевізор набагато щасливіша, аніж та, яка намагається виміряти і вичислити всесвіт, бо його не виміряти, не вичислити, не відчуваючи при цьому, як ти насправді нікчемний і самотній, але це ж не означає, що не варто намагатися. 
Сумніватися і думати не так як всі - непросто, більше того, зазвичай, наслідком цього є повна ізоляція суспільство інакодумця. Жити з всіма простіше, але хіба ж можна тоді пізнати щастя, будучи частиною маси, забувши той дивний дитячий світ, де все було таке нове і неповторне?  Чи можна бути із закритими очима щасливим? Напевне, так. Але для чого себе позбавляти бачення? За  стіною із сірих людей, ховається щось страшне, від чого, моторошно в душі, але там ховається і щось воістину прекрасне. Не варто боятися, не варто закривати собі очі, адже лише пройшовши сіру стіну, лишивши позаду упередження, норми та  правила, які писалися століттями і сумніваючись кожної хвилині в вірності того, що навкруги, можна побачити те прекрасне, яка так близько від нас, та водночас так далеко.