1. Українцям постать П.Куліша відома як
А прозаїка, поета, перекладача, байкаря
Б прозаїка, поета, автора Першого українського Правопису
В прозаїка, поета, перекладача, режисера
Г прозаїка, поета, байкаря, автора Першого українського Правопису
Д перекладача, етнографа, історика, байкаря
2. За жанром ,,Чорна рада” є
А історична повість
Б історичне оповідання з елементами героїки
В історичний роман
Г історичний роман-хроніка
Д історична повість-хроніка
3. Хто із названих персонажів змагався за булаву?
А Дорошенко, Богун, Тетеря
Б Дорошенко, Богун, Сомко
В Тетеря, Брюховецький, Сомко
Г Тетеря, Брюховецький, Богун
Д Сомко, Брюховецький, Тур
4. Що лягло в основу написання П.Кулішем ,,Чорної ради”?
А Літопис Самовидця
Б Літопис Григорія Граб’янки
В Літопис Самійла Величка
Г ,,Повість минулих літ”
Д ,,Слово про похід Ігорів”
5. Які події лягли в основу сюжету ,,Чорної ради”?
А прагнення Москви керувати запорожцями
Б зрада Брюховецьким України
В арешт Павла Тетері
Г страта Якима Сомка
Д події після смерті Богдана Хмельницького
6. Що є кульмінаційним елементом ,,Чорної ради”?
А страта Якима Сомка
Б зустріч полків на перехресті доріг
В проходження чорної ради
Г двобій Петра і Кирила Тура
Д смерть Шрама
7. Якого епізоду немає у романі ,,Чорна рада”
А Кирило Тур викрадає Лесю
Б писар Вуяхевич зраджує Сомка
В Сомко викрадає козацьку скарбницю
Г Брюховецький викрадає козацьку скарбницю
Д Шрам гине у фіналі твору
8. Основний композиційний прийом, який об’єднує усі сюжетні лінії:
А пісні
Б козацькі клейноди
В пейзажі
Г схід сонця
Д дороги
9. Оберіть рядок із правильно вказаними персонажами твору ,,Чорна рада”
А Вуяхевич, Гвинтовка, Максим Гудзь
Б Вуяхевич, Тур, Петро Шраменко
В Боруля, Сомко, Боян
Г Божий чоловік, Боян, Тетеря
Д Череванівна, Череваниха, Лаврін
10. Що є розв’язкою роману ,,Чорна рада”?
А обрання гетьманом І. Брюховецького
Б Черевань благословляє шлюб доньки із Петром
В проникнення Кирила Тура у в’язницю
Г гостювання Шрама на хуторі Череваня
Д страта Сомка
11. Де відбулася зустріч Шрама із Божим чоловіком?
А у Переяславі
Б на хуторі Хмарище
В у Києві
Г на майдані
Д у Новгород-Сіверському
12. Кінь кого із персонажів не перестрибнув через урвище?
А Якима Сомка
Б Кирила Тура
В Гвинтовка
Г Петра Шраменка
Д Шрама
1. Перші півроку життя Леся провела з батьком – у Ольги Косач після народження доньки розвинулася анемія і вона поїхала лікуватися в Європу. Петро Косач на цей час узяв відпустку і цілком зосередився на опіці над старшим сином Михайлом та Лесею, фактично, врятувавши її від смерті.
2. З дитинства була допитливою. Читати навчилася в 4 роки, у 5 почала писати драматичні твори, в шість – майстерно вишивала. У 9 років написала перший вірш «Надія» під враженням під враженням від засудження тітки Єлі (батькової сестри Олени Косач) на заслання до Сибіру за участь у замаху на шефа жандармів Дрентельна. У 12 років переклала Гоголівські «Вечори на хуторі біля Диканьки».
3. Леся Українка була надзвичайно працездатною. Свою «Лісову пісню» вона написала за 12 днів. А поему «Одержима» – за одну ніч, перебуваючи біля ліжка помираючого Сергія Мержинського. Загалом повне зібрання творів Лесі Українки становить 14 томів. Найперша ж збірка «На крилах пісень» побачила світ у березні 1893 року у Львові за сприяння Івана Франка – наклад книги тоді був лише 500 примірників.
4. У ніч з 17 на 18 січня 1907 року на київській квартирі Косачів поліція провела обшук, вилучивши 121 брошуру соціалістичного змісту, що належали переважно братові поетеси. Лесю Українку та її сестру Ольгу заарештували і протримали у відділку ніч. З того часу Леся Українка опинилася під негласним наглядом поліції – навіть для поїздки в Колодяжне вона змушена була давати заяву поліції. Цензура не раз забороняла її твори – більшість своїх робіт поетеса публікувала за кордоном Російської імперії: на Галичині чи в Буковині, які тоді входили до Австро-Угорщини
5. Пам’ятники Лесі Українці є в Києві, Луцьку, Ковелі, Новограді-Волинському, а також в Торонто, Клівленді, Батумі, Саскатуні, Телаві та багатьох інших містах світу. За значний внесок Лесі Українки в українську літературу, її ім’ям у 1970 році назвали астероїд — «2616 Леся.
Черт же его дернул ночью с пьяным разговаривать!.. Впрочем, видно, уж так у него на роду было написано...
Больше я от него ничего не мог добиться: он вообще не любит метафизических прений.
Конец
[1] Благодарю вас, сударь (фр.).
[2] Позвольте... (от фр. permettez).
[3] На мазурку... (фр.).
[4] Руку и сердце (фр.)
[5] Комедия окончена! (ит.).
[6] за (лат.).
[7] против (лат.).
Коментар
М. Лермонтов у романі "Герой нашого часу" продовжує традиції Пушкіна в розкритті образу свого сучасника, людини неординарної, талановитої, яка в силу різних обставин не змогла стати видатною особистістю, що вплинула б на розвиток історії своєї країни.
Перед читачем постає безліч питань, починаючи з самої назви роману — "Герой нашого часу". Випереджаючи питання, що прозвучать на адресу автора, Лермонтов у передмові до роману каже: "Герой Нашего Времени, милостивые государи мои, точно портрет, но не одного человека: это портрет, составленный из пороков всего нашего поколения, в полном их развитии".
Що штовхнуло письменника на створення такого образу? Звернемо увагу на час написання роману: 1837-1840 — роки жорстокого гоніння влади будь-якої волелюбної думки. Після подій 1825 року — грудневого повстання декабристів на Сенатській площі, роботи таємних спілок "Південне товариство", "Північне товариство", "Товариство об'єднаних слов'ян" — імперський уряд Росії робив все, щоб подібне не повторилось. Придушення неординарності, підозра до кожного, хто виділявся серед сірості і буденності, висіла, як дамоклів меч, над усім поколінням сучасників Лермонтова. Тому і вбачає поет призначення свого покоління сумним:
Печально я гляжу на наше поколенье!
Его грядущее — иль пусто, иль темно,
Меж тем, под бременем познанья и сомненья,
Богаты мы, едва из колыбели,
Ошибками отцов и поздним их умом,
И жизнь уж нас томит, как ровный путь без цели,
Как пир на празднике чужом.
("Дума")
Дати розгорнуту характеристику свого покоління, прослідкувати внутрішній стан героя, проникнути у потаємні куточки людської душі, пояснити всі порухи людської психіки — все це можливо було зробити засобами морально-психологічного роману.
На відміну від соціально-психологічного роману, морально-психологічний більше націлений на вирішення чи поставлення питань моральності поведінки не одного героя, а всього суспільства, яке він представляє.
Перед письменником постає задача знайти моральні орієнтири, бодай розтяти всі виразки хворого суспільства.
З філігранною точністю, як досвідчений хірург, автор "препарує" душу свого героя Печоріна, шукає причини і наслідки трансформації психіки людини, її егоцентричних прагнень, що призводять до трагедії особистості і всіх, хто оточує її.
Цим пояснюється і своєрідна композиція твору. Роман складається з п'яти повістей: "Бела", "Максим Максимич", "Тамань", "Княжна Мері", "Фаталіст".
Твір можна вважати першим досвідом філософського роману, що відкрив шлях Достоєвському і Толстому. Свою головну настанову Лермонтов сформулював наступним чином: "История души человеческой, хотя бы самой мелкой души, едва ли не любопытнее и не полезнее истории целого народа".
Відповідне розташування глав пов'язане, в першу чергу, з автором-оповідачем, який і є своєрідним дослідником душі головного героя.
Лермонтов користується прийомом непрямої характеристики Печоріна: спочатку події сприймаються очима Максима Максимич (повість "Бела"), потім — очима оповідача ("Максим Максимич"), а далі, у "Щоденнику" (повісті "Тамань", "Княжна Мері", "Фаталіст"), — через внутрішній монолог, аналіз подій, вчинків — самим героєм.