1 варіант І рівень
1. З якого матеріалу дівчинка Анна з поезії Ліни Костенко «Кольорові миші»
робила кольорових мишей?
а) пластилін; б) лоза; в) сухе листя; г) кольоровий папір.
2. Яка річка є місцем розгортання дії у вірші Л. Костенко «Чайка на
крижині»? а) Дніпро; б) Одра; в) Вісла; г) Черемош.
3. Що, на думку В. Симоненка, людина не в змозі вибирати у своєму житті?
(«Лебеді материнства»)
а) друга і дружину; б) друга і по духу брата;
в) матір та Батьківщину; г) друга та Батьківщину.
4. Який вірш В. Симоненка наповнений жагою до нових відкриттів,
закликом до активної діяльності? а) «Лебеді материнства»; б) «Крила»
в) «Ти знаєш, що ти – людина?»; г) «Гей, нові Колумби й Магеллани»
ІІ рівень Установіть відповідність між назвою вірша та уривком з нього.
1. «Кольорові миші»; 2. «Чайка на крижині»;
3. «Ти знаєш, що ти – людина?»; 4. «Гей, нові Колумби й Магеллани».
а) Кораблі! Шикуйтесь до походу! Мрійництво! Жаго моя! Живи!
б) За тобою завше будуть мандрувати Очі материнські і білява хата.
в) Більше тебе не буде Завтра на цій землі…
г) І той сусід сказав тоді у тиші: – Панове судді, я її привів…
д) В цьому році зима Не вдягала білої свити…
ІІІ рівень Продовжіть речення
1. Музику на вірш «Лебеді материнства» В. Симоненка написав...
2. Символічні образи вірша "Лебеді материнства" - це ...
ІV рівень Дайте розгорнуту відповідь на два питання (на вибір).
1.З чого, на думку Л.Костенко, в людини зроблені крила (за поезією поезії
«Крила») ?
2. У поезії «Гей, нові Колумби й Магеллани» Василь Симоненко засуджує...
3. Чи легко бути «білою вороною» (за поезією Ліни Костенко «Кольорові
миші»)?
4. Василь Симоненко в поезії «Ти знаєш, що ти – людина?» наполягає на
тому, щоб кожна людина…
Головні герої «Момент»: революціонер, панночка Муся, контрабандист Семен Пустун. Головний герой оповідання – тюремний оповідач на прізвисько Шехе-резада. Він розповів своїм товаришам дивовижну історію про казкову зустріч з панною Мусею на державному кордоні. Їх зустріч – дивовижний подарунок долі двом одиноким душам. “Момент” Винниченко образ панни Мусі Образ Панни – це втілення ідеї вічної жіночності, краси й загадкової незбагненності, Опис зовнішності«Сама настояща, городська панна, в гарненьких черевиках, що визирали з-під сукні, із солом’яним бриликом на колінах» Очі«А очі, як у зляканої лані, променисті, Чисті, великі». «Очі горіли напруженням і були великі, Прекрасні» Сміх«Ах, якби ви знали, який сміх у неї був! А сміх є дзеркало душі» Манери поведінки«Галантно повела вона рукою круг себе» «Вона вийняла з-під свитки хусточку і почала витирати мій лоб із серйозним і заклопотаним поглядом» Зовнішність в екстремальних ситуаціях«Панна, з повислими на ній соломинками, з великими очима, із суворо застиглою постаттю, здавалась якоюсь фантастичною феєю». «Волосся висмикнулось з-під хустки й дикими, серпосхожими пасмами обіймали лице. Свитка незграбно висіла на плечах і тягнула їх донизу». «З висмикнутим волоссям, з великими палаючими очима, з міцно стиснутими устами, зігнута, вона здавалась якимсь дивним, прекрасним звіром, сильним, напруженим, диким». «Очі горіли їй, лице дрижало великим, безумним щастям побіди, побіди життя». Риси характеру«Убити себе зумію». «А знаєте, мені чогось зовсім не страшно… Цікаво тільки дуже». «—… Ви надзвичайно гарні зараз. — Я не знаю, що треба сказати на це» Вчинки«Стражники трусять уже товаришів… Якусь панночку шукають». Погляди на життя«…А ім’я — пошлість». «Як мене вб’ють,… напишіть так: «Мусю вбито на кордоні. Вмерла так, як вмирають ті, що люблять життя». Більше нічого» «— Наше кохання повинно вмерти зараз, щоб, як хтось сказав, ніколи не вмирати». «А вона, ніби дивлячись собі в душу, обривисто-напружено говорила: — Щастя — момент. Далі вже буденщина, пошліть… Саме найбільше щастя буде мізерним в порівнянні з цим. Значить зовсім не буде». «— Я буду носити вас в душі» Муся впевнена, що щастя – це сукупність коротеньких моментів. Людина все життя щасливою не може бути. Але не слід втрачати оптимізму й любові до життя.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/moment-vinnichenko-obrazi/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Де захочете, там буде,
Бо у казці, та ще в віршах,
Все можливо, добрі люде;
Десь, колись, в якійсь країні
Проживав поет нещасний,
Тільки мав талан до віршів
Не позичений, а власний.
Поет не відрізнявся особливою вродою, але його душа була прекрасна. Він приходив кожного дня у діброву і там писав свої пісні.
Одного разу за цим заняттям його побачив лицар Бертольдо, що поспішав на полювання. Лицар обурився, що поет не дає йому проїхати, до того ж йому довелося об’їжджати дивного співця. В серці гордого вельможі запалився вогонь.
Після полювання лицар відбився від своїх стомлених товаришів та знову зустрівся зі співцем. Він запропонував поетові гостинця, але той відмовився, пояснивши, що вже має всі багатства світу — свій талант і душу.
2
Якось ввечері лицар Бертольдо прийшов до співця та розповів про своє нещасливе кохання до вродливої донни Ізидори. Поет написав серенаду, яку закоханий проспівав під вікном дівчини, здобувши її прихильність.
3
Скоро відгуляли весілля, на яке співця запросити забули. Подружнє щастя лицаря тривало недовго: король надумав воювати, тому змушений був попрощатися з дружиною. Спочатку всі його битви були успішними, але ось військо вже другий місяць не може взяти вороже місто й починає бунтувати. Дух воїнів піднімають співці, серед яких давній знайомий лицаря. Вдячний Бертольдо обіцяє нагородити його.
Вже давно лицар повернувся з походу, живе щасливо зі своєю дружиною. Та все більше починає він утискати людей, обдирати їх, щоб збільшити своє багатство. Скрізь чути плач і стогін.
Нарешті мужики повстали проти свого пана.
"В мужика землянка вогка,
В пана хата на Що ж, недарма люди кажуть,
Що в панів біліші кості.
У мужички руки чорні,
В пані рученька тендітна;
Що ж, недарма люди кажуть,
Що в панів і кров блакитна!
Мужики цікаві стали,
Чи ті кості білі всюди,
Чи блакитна кров проллється,
Як пробити пану груди?"
Отаманом повсталих став знайомий панові поет. Бертольдо послав до нього своїх слуг, щоб підкупити, але співець не пристав на його пропозицію.
Тоді лицар погрожує заарештувати непокірного. Посланці прибувають до хворого поета, біля якого зібралися люди за порадою, та повідомляють наказ пана.
Врешті поет заплатив за свій спів головою, але люди пам’ятатимуть про нього, а його пісні даватимуть їм наснагу та сили.