1. Які морально-етичні уроки дає повість Гр.Тютюнника "Вогник далеко в степу"? Яка її ідея? 2. "Вогник далеко в степу" називають повістю в новелах. Чи погоджуєтеся ви з таким визначенням?
3. Чи відкрився вам по-новому письменник, чи думка про нього та його твори залишається незмінною?

Я прочитала книгу Полліанна.Це дуже гарна книга,вона входить до мирової класики.Там розповідається про дівчинку, в якій померли тато й мама,але перед цим її тато навчив її грати в "гру  радість".Коли померли її родичі вона поїхала до своєї тїтки Поллі,яка взялася до її виховання,ще Полліанна познайомилася с багатьма цікавими людьми і у підсумку весь городок був окутаний у павутину "гри в радість"!Цей твір мені дуже сподобався.Тому що він повчає ніколи не опускати руки тому, що легких шляхів у щасливе майбутне не буває.

Добро і краса - основа життя людини на землі

На мій погляд, кожна справжня людина прагне досконалості, тобто добра і краси. А як же інакше? Якщо людина не прагне чогось високого, то, на мій погляд, це вже не людина, а просто тварина, що вміє розмовляти і носить одяг. Що, крім краси і добра, може бути основою життя?

Багатство? Зрозуміло, що без грошей не проживеш, але чи є вони ціллю людського життя? Як на мене, ні. Гроші - це лише засіб, щоб досягати цілей та уникати частки проблем. Не більше, не менше.

Для людей природно замислюватися над тим, що залишиться після них. Чи залишать вони світ кращим, досконалішим, ніж він був до них?  Чи привнесуть вони у світ щось корисне для людей - або просто гарне? Якщо так, то життя було не марним. А ні, то навіщо тоді прожила людина своє життя?