1. Як, на ваш погляд, мали позначитися на характері Григора Тютюнни- ка події, пережиті ним під час Другої світової війни?
2. Як гадаєте, чому так важливо для хлопчика було роздобути солі? Що
саме ви знаєте про скрутні часи, про війну, щоб зрозуміти таку мету його
подорожі?
3. Визначте найбільш яскраві художні деталі повісті. Проаналізуйте їх-
ню роль. Поміркуйте, чи міг би автор якось інакше підкреслити ті чи ті
важливі моменти, не вдаючись до постійного звертання і зосередження
на художній деталі.
4. Подумайте, чому старий солдат
чех, окупант поставився так до
Климка, коли вони зустрілись у полі. Що автор хотів цим підкреслити?
5. Спробуйте назвати основні, визначальні риси, притаманні характеру
Климка. Яких ситуацій він не сприйняв би? Проти чого «наїжачився» б?
Що могло б вразити його до глибини душі? Аргументуйте свою думку.
6. Вихованню яких важливих якостей людини присвячено цей твір?

Автор: невідомий український поет з тих часів, можливо лицар, що був у Ігоревій дружині. Літературний рід: ліро-епос. Жанр “Слово про похід Ігорів”: героїчна поема (на думку деяких літературознавців — по­вість, літописна повість). Тема “Слово про похід Ігорів”: зображення невдалого походу новгород-сіверського князя Іго­ря на половців 1185 р. Ідея “Слово про похід Ігорів”: заклик руських князів до єднання для спільної бороть­би проти зовнішніх ворогів. Основна думка: тільки в єдності — сила; «золоте слово» — любов до Батьківщини, збереження її єдності. Головні герої: князі Ігор, Святослав і Всеволод; Ярославна (дружина Ігоря); половці Овлур, Гзак і Кончак.

– Лесю, вас називають геніальною Поетесою, дочкою Прометея, романтичною непересічною особистістю, а от мати нагородила Вас псевдонімом – Українка. Чому саме таким?

– Усе дуже просто, адже цей почесний псевдонім вказує на моє походження, на те, що я не соромлюсь своєї національності, захищаю Батьківщину сильним словом, а також доводжу світу, що українська література нічим не гірша зарубіжної й має своє почесне місце в серці кожного читача.

– Мати мала великий вплив на вас, але й уся сім’я до розвинутися вашим здібностям?

– Звісно. В родині спілкувалися українською мовою, шанували народні звичаї, читали українські книжки, а також видання іноземними мовами. Мій дядько, Михайло Драгоманов, – відомий публіцист, критик, історик. Мати, Олена Пчілка, – відома письменниця. Старший брат, Михайлик, рано зацікавився книгами, завдяки чому і навчив мене, чотирирічну дівчинку, читати разом із ним. Тому мені легко було вийти на літературний шлях, бо я з літературної родини, але від того не менше кололи мене поетичні терни.