1.Які образи поезії «Козак Ямайка» запозичені з народних картин про козака Мамая? Із якою метою залучає їх автор? 2. Деякі критики вважають, що вірш «Астролог» було б точніше назвати «Астроном». Чи згодні ви з такою думкою ? Обґрунтуйте свою позицію.
Пісенний народний фольклор – один з найбагатших елементів української культурної спадщини загалом. На сьогодні нам відома дуже велика кількість різноманітних ритуальних та інших пісень, що так чи інакше використовувалися за життя кілька сотень років тому. Та навіть через таку пітьму часу вони продовжують жити в українському селі, де традиції є чимось куди більш важливим ніж плин часу.
Тематика родинно-побутових пісень дуже широка. Справа в тому, що вони охоплювали всі важливі для сільської людини події. Таких, як можна зрозуміти, було досить. Зазвичай, охарактеризувати їх можна глибокою моральністю і психологічністю – саме ці аспекти життя і грають найбільшу роль у семантичному наповненні.
Сюжетність цих творів дуже проста, бо розповідей саме про трудові дні, важку долю тут знайти не можна. На це є багато причин. Але, антураж, що створюється піснями сприяє розумінню тієї атмосфери суспільної праці і взаємодо що так чи інакше заглиблює слухачів і читачів у тогочасні реалії.
Звісно, найширше поле для родинно-побутових пісень – це тема кохання. Це зрозуміло, бо де ще можна знайти стільки найщиріших переживань, що відображають усі грані людського життя.
Найчастіше розкривається тема молоді. Молоді українці та україночки показуються вже відповідальними людьми, з високими моральними якостями, що, загалом, не заважає їм закохуватись, та тримати це почуття між двома людьми до кінця життя.
Аналізувати ці фольклорні мотиви досить важко, бо конкретних героїв у поезіях зазвичай немає. Це скоріш звернення до когось, і лише в цьому випадку такі пісні можна сприймати в цілому. Так, наприклад, описи українських дівчин, що так часто зустрічається, не дуже конкретний. Там описується краса в цілому, а не певна людина.
Також, не можна оминути і тему сімейних відносин, де побут стає головним полем зустрічі двох людей. Таким чином часто оспівувалася важка доля невісток, виданих заміж силоміць. Таке траплялося частіше, ніж можна подумати. Та сила українських жінок завжди перемагала, не даючи їм зламатися навіть в найгірших обставинах.
Відомий український драматург Іван Карпенко- Карий у сатиричній комедії «Сто тисяч» засудив пороки суспільного життя. Нездоланна тяга купувати землю і в селян, і в поміщиків, а потім тішитись думкою, що Калитку «розіпре грошвою», усе де веде до руйнування особистості. А землі потрібні, щоб сказати багатію Пузирю «…голяк масті, чирва світить!», землі і гроші потрібні, щоб переплатити по десять рублів на десятині Жолудю, гроші потрібні, щоб обдурити Гершка. Мрії Герасима Калитки йдуть ще далі: «…всю землю навкруги скуплю! Ідеш день — чия земля? Калитчина!.. Ідеш два — чия земля? Калитчина! Ідеш три — чия земля? Калитчина!» Герасим дурить усіх. Єврей, якого він теж дурить, у свою чергу обдурює Герасима, продає йому мішок з папером замість грошей.
І раптом усім цим корисливим планам не судилося здійснитися. Герасим Калитка не в змозі цього пережити: він лізе у зашморг з надією вмерти.
Гроші скалічили душу не лише Герасиму, але і його куму — Савці. Він весь час знаходиться у пошуку грошей. На пропозицію Герасима здійснити шахрайську махінацію, Савка одразу дає згоду. Але після трагічних подій з Герасимом Савка навіки зрікається брудних грошей.
А Невідомий теж хворів грошовою хворобою. Він вигадав новий засіб обдурювання людей і заробляє на цьому непогані гроші.
Копач Бонавентура бере у будинку Калитки їжу, хоч і не працює на хазяїна. А побачивши єврея, він одразу сказав: «…це — пройдисвіт».
Іван Карпенко-Карий у п’єсі «Сто тисяч» показує, що тим, хто потрапив під владу грошей, нелегко повернутися на шлях порядності.