1. як полонені німці ставилися до зведення будинків? а) із великим почуттям відповідальності; б) абияк; в) з любов’ю і розпачем. 2. будинок, який зводили німці, міг би, на їх думку, стояти на околиці: а) берліна; б) лейпцига; в) дрездені. 3. які квіти посадив фрідріх, скопавши маленьку грядочку? а) чорнобривці; б) мальви; в) нагідки. 4. чим пригощали жінки полонених німців? а) печеним гарбузом; б) вареною картоплею; в) сухим хлібом. 5. як німці віддячували жінкам за їх увагу? а) сплачували гроші; б) всміхалися їм; в) низько прихилялися перед ними. 6. фрідріх полюбляв показувати фотокартку, на якій можна було побачити: а) русяву жінку з усмішкою на обличчі; б) двох дівчаток у білих сукеньках і білих черевичках; в) його самого, молодого і красивого. 7. діти своє місто, розруйноване під час війни, називали: а) жалюгідним; б) жахливим; в) злиденним. 8. незважаючи на те що діти дражнили фрідріха, він їм: а) грав на сопілці; б) робив з паперу ляльок; в) співав німецькою. 9. під осінь німець захворів і йому на відміну від інших полонених дозволялося: а) лікуватися; б) лежати під стіною барака; в) виконувати неважку роботу. 10. із цегли фрідріх виробляв: а) ляльок для дітей; б) прикраси; в) посуд. 11. коли люди переселилися у новий дім, який був збудований полоненими німцями? а) навесні; б) влітку (наприкінці серпня); в) восени (в кінці листопада). 12. про що, здавалося, хотіли спитати дівчатка, які були зображені на фотокартці фрідріха? а) «для чого нас замуровано у стіну нового будинку»? б) «ви не бажаєте з нами познайомитися? » в) «ви не знаєте, де наш тато? » примітка. за кожну правильну відповідь встановлюється 1 .

У творі Осипа Турянського "Поза межами болю" автор піднімає відразу кілька вічних проблем людства: взаємовідносини людини і держави, людина та її доля під час війни, причини війни та амбіції правителів країн під час неї, збереження моральності і духовності у військових умовах. Досить очевидною для кожного читача є і своєрідний протест автора проти війни,в якого з одного боку війна визнається безсумівним злом, а з іншого боку ніякого виходу з цієї проблеми автором не пропонується . На тлі всьго цього, звичайно,  піднімається і питання сенсу життя людини.
Згідно з сюжетом в центрі твору знаходиться історія семи друзів військополонених, які служили в австрійській армії, але потрапили в полон. Але доля була прихильною до них, і їм вдалося здійснити втечу в полон. Втім, наслідком цього стали ще більші проблеми - пора року тодішніх подій була зимовою, а знчить, друзям, довелося йтийти по безжалісному морозу. Саме погодним умоваму творі відведена дуже важлива роль  - автор детально її описує і показує в якості мало не самого ворога героїв твору. складні обставини наштовхують друзів на роздуми про життя та здійснення відчайдушних вчинків. Їм вже не потрібні гроші, вони готові спалити їх, щоб зберегти вогнище. Усвідомлення швидкої смерті змушує згадувати їх про своє колишнє життя і близьких людей. Втім всі вони зберігали людську гідність і не змогли їсти людське мясо навіть в умовах страшного голоду. Твір закінчується трагічно - в живих залишається лишеодин з семи друзів. Але Осип Турянський закінчує його оптимістичним висновком про те, що вічні цінності завжди перемагає смерть.
Питання сенсу життя в цьому творі досить очевидне. Його герої боролися за своє життя, незважаючи ні на що, здійснювали і не завжди обдумані вчинки, але в той же час навіть у таких складних умовах завжди залишалися гідними людьми. Думається, що якщо це вдалося їм, то повинно вдасться кожній іншій людині в будь-яких умовах. Основний сенс по Осипу Турянському - залишатися людиною в будь-яких обставинах і не шукати виправдань в  найскладніших умовах. Держава завжди була і буде жорстокою зі своїми громадянами. У деяких випадках держава настільки жорстока, як це описано в цьому творі. Але визначаючи свій сенс життя, необхідно розділяти взаємини між людиною і державою,а також між звичайними людьми, адже це далеко не одне і теж.

Людину називають Людиною, коли вона
спроможна відповідати за свої вчинки, поведінку, за результати своєї
діяльності, тримати у своїх руках особисту долю, готова до будь-яких
випробувань і перемог. Кожен повинен навчитися керувати собою,
тобто самовиховувати себе. Самовиховання — це також вияв
відповідальності, що свідчить про зрілість людини, його духовну
стійкість.
Вихована людина повинна бути спокійною, врівноваженою, вміти тамувати злість, роздратування, керувати своїми емоціями.
В критичній ситуації зробіть паузу і не втрачайте самоконтроль. Вчіться терпіти і прощати. Змусьте емоції працювати на Вас, а не проти Вас. Опануйте головним умінням - перетворювати негативні події на позитивні. Змінюючии значення, Ви змінюєте свою реакцію на те, що відбувається. Знайдіть у собі сили посміхнутися та знехтувати негараздами.