1. Які проблеми порушено в повісті «Земля»? 2. Які міфологічні мотиви є наскрізними у творі? Розкажіть про
трансформацію біблійного міфу про Каїна та Авеля в художньому світі
повісті.
3. Сформулюйте тему та ідею твору. Розкажіть історію написання
«Землі», її типів і прототипів, особливості моделювання художнього
світу авторкою.
4. Назвіть жанрові прикмети повісті Кобилянської, схарактеризуйте
особливості її сюжету та композиції.
5. У чому виявляються традиції і новаторство письменниці в повісті?
6. Чим співзвучна ідея твору зі словами народної пісні: «Кров людська –
не водиця – / Проливати не годиться»?
7. До якого жанрового різновиду епосу належить «Земля»? Аргументуйте
свої судження.
8. Яку функцію відіграють сюжет і композиція в організації художнього
світу авторки?
9. В яких іпостасях зображується образ землі у повісті Кобилянської?
Яке значення має селянська філософія в житті персонажів твору?
10.Чи розв’язала проблему влади землі над селянином авторка? Які
шляхи вирішення цієї проблеми бачите ви?
11.За до яких прийомів розповіді розкрито психологію
персонажів? З’ясуйте значення зовнішньої і внутрішньої точок зору в
моделюванні письменницею картини світу.
12.Як змінюється розповідь після вбивства Михайла?
ответ:Вони ступали , кульгаючи до річки…. Обидва були стомлені й виснажені, з обличчя не сходив вираз тупого терпіння, що його карбують тривалі знегоди». «Вони йшли, нахиливши низько плечі, а ще нижче голову, втупившись очима в землю».
Тільки життя змушує страждати. Померти не боляче. Померти – заснути. Смерть – це значить кінець, спокій. Чому ж тоді йому не хочеться вмирати? Він розпакував тюк і перш за все порахував, скільки у нього сірників. Їх було шістдесят сім. Щоб не помилитися, він перераховував три рази. Він розділив їх на три купки і кожну загорнув у пергамент; один згорток він поклав в порожній кисет, другий – за підкладку зношеної шапки, а третій – за пазуху. Коли він виконав все це, йому раптом стало страшно; він розгорнув усі три згортки і знову перерахував. Сірників було як і раніше шістдесят сім. Він уже не боровся, як борються люди. Це саме життя в ньому не хотіло гинути і гнало його вперед Навіть вмираючи, він не підкорявся смерті Але як не важко було йому йти, ще важче було переконати себе в тому, що Білл його не кинув, що Білл, звичайно, чекає його біля криївки. Він повинен був так думати, інакше не мало ніякого сенсу боротися далі, – залишалося тільки лягти на землю і померти.
Про Михайлика
Объяснение:
Образ Михайлика розкривається різними засобами: тут використовується і самохарактеристика і розповідь інших про вчинки Михайлика, про ставлення до нього батьків, дядька Себастіяна тощо. Михайлик — простий сільський хлопчик, син бідняків. Він дуже допитливий — йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом або ж довідатися від дорослих. Наслухавшись казок, легенд і розповідей свого діда Дем’яна, любимої ним бабусі, Михайлик бачить світ саме крізь призму цих казок і розповідей. Він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі, любить слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші... Світ для нього — це дивне видіння, дійсність часто в його схвильованій уяві переплітається з чарівною казкою-мрією чи романтичною легендою.Він чуйно прислухається до бентежних звуків гусей-лебедів у високому весняному небі і з подивом заглядає до гніздечка лісової куріпки, де лежать безпомічні пташенята. Михайлик — талановитий хлопець.Ще в школі він береться за перо письменника, починає писати п’єси. Спочатку Михайлик багато перечитав їх, особливо таких, де є стрілянина. А потім і сам захотів написати п’єсу. Гумористичні сцени весь час перемежовуються з ліричними. Вони пропускаються крізь світосприймання хлопчика. У Михайлика можна багато чого повчитися: селянської ґрунтовності, природної, від батька-матері засвоювання мудрості, щирості й відкритості, усього того, що протистоїть «хворобі віку» — холодноокості. Стельмахів Михайлик налаштований на казкове сприйняття світу, це поетична душа, яку «видіння казки» не раз бере на свої крила.