1. як сашко двічі врятував вовка від мисливців („сіроманець” м.вінграновського)? 2. чому ровесники називали олеся диваком („дивак” г.тютюнника)? 3. написати міні-твір на одну з тем, наводячи приклади за прочитаними творами: 1. «найзаповітніші мрії нашого тараса». 2. «доброта, чуйність – головні риси характеру справжньої людини». 3. „уміти відчувати природу – величезний дар”. обсяг: 6-8 речень.
Твір «Енеїда» Івана Котляревського присвячений славетному минулому нашого народу, його возвеличенню через показ образів із Біблії та давньогрецької літератури. У поемі показана подорож славного парубка і не тільки його власні героїчні подвиги, а й подвиги усього українського мужнього війська.
Немає ніяких сумнівів щодо актуальності теми «Енеїди», бо і в наш час гостро стоїть питання національного відродження України. Своїм задумом поема сповна виправдовує тенденції часу, за до давніх образів троянських та грецьких героїв вона підносить найкращі риси вояків, у яких ми підсвідомо бачимо українців. І це впливає на національний дух читачів.
Основною метою Котляревського було розбуркати український народ, пробудити його дух, нагадати про те, що і в нас є славетне минуле, що і в нас були свої герої, які вчиняли подвиги. Автор написав поему тією мовою, якою розмовляє народ, і зробив це свідомо, бо не хотів застосовувати офіційну мову, на якій велись справи і було прийнято писати. Він хотів вивести розмовну, народну мову в розряд літературної. Перед автором стояла мета описати пригоди та життя грецького героя і для більш легкого сприймання читачами перевести їх в український контекст.
Еней — головний герой поеми, який знаходиться в центрі уваги, і якого доля посилає на війну. Він, з одного боку, майже ідеальний, і в той же час, з іншого боку, в ньому є доля гумору, кумедності. Основні зусилля в творі спрямовані на поєднання давньогрецьких та біблійних мотивів з традиціями українського народу. У поемі вдало поєднані грецька міфологія з українською історією, дуже влучним є і поєднання українських і грецьких назв та імен. Національно-історичне питання є основним питанням поеми, воно сповнене образами та паралелями, за до яких передається історизм твору та атмосфера міфічності.
Автор ставить перед собою завдання і вдало його виконує: він зображує українське минуле і дійсність так, щоб народ її сприйняв як рідну, щоб мова, на якій вона написана, була зрозуміла для народу.
Поема «Енеїда» стала поштовхом для створення схожих творів у авторів інших національностей, наприклад «Енеиди навыварат» білоруською мовою. Сатира та гумор в творах І. Котляревського стали чудовою традицією, яку було продовжено в талановитих творах Валерія Пронози, Остапа Вишні, Степана Олійника, Василя Чечвянського, Сергія Воскрекасенка, Олександра Ільченка та інших. «Енеїда» стала справжнім джерелом для митців наступних поколінь.
Объяснение:
Народився Всеволод Зіновійович 30 січня 1930 року в Бердичеві.
У дитинстві разом із сусідом та однолітком Вітасіком Дяченко Нестайко захоплювався творчістю Миколи Трублаїні («Лахтак», «Шхуна „Колумб“»), Марка Твена («Пригоди Тома Сойєра», «Пригоди Гекльберрі Фінна»), Джека Лондона, Жюля Верна Чехова та Бориса Житкова. Друзі мріяли стати капітанами далекого плавання. Як виявилося, через особливості зору (дальтонізму) Нестайко не міг стати моряком, а сусід таки став капітаном
Мати Нестайко вважала, що він «має знати мову свого батька», тож віддала сина в українську школу.Після закінчення Всеволодом Зіновійовичем четвертого класу, коли йому було одинадцять років, почалася Велика Вітчизняна війна. В силу обставин терору та війни не навчався у п'ятому та дев'ятому класах. Курс п'ятого класу йому виклала мати. Після звільнення Києва майбутній письменник одразу пішов до шостого класу. Курс дев'ятого класу пройшов самостійно за два місяці. Закінчивши восьмий клас екстерном, перейшов до десятого класу. Нестайко закінчив десятирічну загальну середню школу з однією четвіркою (з фізики) у табелі, зі срібною медаллю. Через хворобу Всеволода вони з матір'ю не змогли виїхати з окупованої території[1]. На все життя запам'ятав Всеволод Нестайко жахи війни та окупації. Так, одного разу він став свідком того, як у Києві по вулиці Жаданівського німці гнали євреїв, серед яких було багато дітей, на розстріл.
Закінчивши школу, у 1947 році вступив на слов'янське відділення філологічного інституту Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка та закінчив навчання у 1952 році. 1948 року працював статистом у Київському театрі російської драми. Ще студентом працював у редакції журналу «Дніпро» (Дніпро)1958 року Всеволод Нестайко став членом Спілки письменників УРСР. Рекомендацію дали Дмитро Васильович Ткач, Оксана Дмитрівна Іваненко та Олександр Іванович Копиленко
Помер на 85-му році життя 16 серпня 2014 року в Києві, де він жив та працював останні роки. Похований 19 серпня на Байковому цвинтарі
Перше оповідання Нестайко написав у восьмирічному віці. У розповіді йшлося про відважного мисливця, який полював бенгальського тигра в Африці. У мисливця «ноги були волохати, як у всіх чоловіків». Мати письменника цю розповідь дуже розвеселила
За п'ятдесят років творчості В. Нестайко видав близько сорока книг, оповідань, казок, повістей та п'єс. Для його творів характерне гумористичне обігравання імен та ситуацій.
За словами самого Нестайка, головну роль у становленні його як дитячого письменника зіграла Ірина Ісаївна Шкаровська, яка працювала заввідділом у журналі «Барвінок». Перше оповідання для дітей Всеволод Нестайко надрукував у журналі «Барвінок» у 24 роки. Також водночас друкувався у «Піонерії». Перша книжка «Шурка і Шурик»[1] побачила світ 1956 годуПершу казку письменника «У Країні Сонячних Зайчиків» видали в 1959 році. Книга відразу ж стала дуже популярною і була перекладена на кілька мов світу (російська, білоруська, англійська, литовська, латиська, естонська та інші)Твори В. Нестайка перекладені двадцятьма мовами світу, у тому числі російською, англійською, німецькою, французькою, іспанською, арабською, бенгалі, угорською, румунською, болгарською, словацькою та іншими. За його повістями та розповідями поставлені фільми «Одиниця „з обманом“», «Чудеса в Гарбузянах», короткометражна стрічка «Тореадори з Васюківки».