1) яка подія в біографії Володимира Дрозда стала душевною травмою на все життя? 2) Від чийого імені ведеться розповідь? 3) Яке становище в конюшні займав Шептало? 4) Як ставився Шептало до інших коней? 5) Чому Шептало не любив двох найлегших робіт - крутити привід і й їздити до міста? 6) У повісті "Дорогою ціною" ми бачили протест не скораних кріпаків . А яку позицію вибрав Шептало ? 7) Чому шептало все-таки втік? 8) Хто " і в загорожі, і на пасовиську волів бути сам"? 9) Чим для Шептала пахло дитинство? 10 ) Яка процедура тричі на деньь гнітила Шептала? 11) Ким були діди і прадіди Шептала? 12) Кого бачив Шептало у водянім дзеркалі та у широких калюжах? а) красу б) радість в) розум г) непокірність. ДО ТЬ БУДЬ ЛАСКА ВІ ​

Центральний персонаж п’єси – Наталка. Вона охарактеризовує себе як: «Не багата я і проста, но чесного роду, не стиджуся прясти, шити і носити воду.» Возний сватається до Наталки, але вона залишається незворушною і вірною Петру. Все село доброї думки про Наталку, зокрема Виборний про неї таке гонко, говорить: «Золото-не дівка! Наградив бог Терпелиху дочкою. Кромі того, що красива, розумна, моторна, і до всякого діла дотепна, - яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою; шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить” . До неї сватались і дяк Тахтауловський і підканцелярист Скоробрешенко, проте в її серці місце знаходив лише Петро. Наталка зворушує відданість своєму коханому Петрові. Чотири роки вона жде Петра, що пішов заробляти гроші. Отже, Наталка завдяки таким рисам характеру, як активне ставлення до життя, здатність до боротьби, волелюбність і саме завдяки цьому виборює своє щастя – одружується з Петром.

З давніх-давен чорних котів з зеленими очима називали відьмацькими котами. Одного разу у чаклунки Карги така кицька народила двох котенят. Один із був чорний з блакитними очима, біленькою грудкою та біленькими лапками. Звали його Гоболіно. Друга кішечка була геть відьмацька – чорна з зеленими очима. Звали її Сутіка. Сутіка пишалась тим, що вона була відьмацькою кішечкою, а Гоболіно навпаки – він мріяв бути домашнім котом. Якось Гоболіно втік від Карги та побрів у пошуках домівки. Довго він йшов і побачив метелика й почав ним гратися. Весело біг за метеликом Гоболіно, потім стрибав, і не помітив як упав у річку. Неподалік грались діти. Вони побачили як октеня упало в воду. Діти кинулись його рятувати. Але з берега вони не могли його дістати, взяли палицю й простягли її Гоболіно. Котик схопився за палицю кігтиками і так дістався до берега. Діти зраділи кошеняті, зігріли його і стали з ним гратися. Гоболіно теж зрадів. Він довго мріяв про родину і хотів стати домашнім котом. Ввечері, збираючись додому, діти вирішили взяти Гоболіно з собою. Діти запитали в батьків, чи можна його залишити. Батьки дозволили, щоб Гоболіно жив з ними. В цій сім`ї вже жили коти й собаки. Дітки зраділи, що в них тепер буде ще й чорне кошенятко, а Гоболіно зрадів ще більше, бо він тепер має родину. Йому виділили місце й посуд та одарили любов`ю. Тепер в Гоболіно є багато друзів – котенят і собачат та ще із лісу прибігають погратись зайченята.. Котик весело живе й домівку має і до себе в гості всіх він закликає!